Борота Віктор Степанович

Борота Віктор Степанович
Народився	1 серпня 1936(1936-08-01)  Старогнатівка, Q131456302?, Сталінська область, Українська СРР, СРСР
Помер	6 травня 2022(2022-05-06) (85 років)
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	спортсмен, спортивний тренер, письменник, поет
Alma mater	КДПІ (1957)
Членство	Національна спілка журналістів України, Національна спілка письменників України і Донецька обласна організація НСПУ
Нагороди

Ві́ктор Степа́нович Борота (1 серпня 1936, с. Старогнатівка, нині Волноваський район, Донецька область — 6 травня 2022)^[1] — український спортсмен, тренер з вільної боротьби, письменник, поет. Грек за походженням^[2]. Майстер спорту СРСР (1963). Заслужений тренер СРСР (1980).Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1997). Член Спілки письменників СРСР, Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України.

Віктор Степанович Борота народився 1 серпня 1936 року в селі Старогнатівка на Донеччині.

1957 року закінчив факультет фізичного виховання Кримського педагогічного інституту.

Почав працювати тренером з вільної боротьби Добровільного спортивного товариства «Колос» у рідному селі Старогнатівка (1962—1975), де самотужки створив спортивнусекцію — сільську школу боротьби, яка виховала чемпіонів країни та світу. Найтитулованіший вихованець Віктора Бороти — Ілля Мате, чемпіон Ігор ХХІІ Олімпіади (1980)^[3] у ваговій категорії до 100 кг, дворазовий чемпіон світу (1979, 1982) та бронзовий призер чемпіонату світу (1981), чемпіон Європи (1979)^[4].

Працював тренером-викладачем з вільної боротьби Школи вищої спортивної майстерності Донецької області (1975—1996).

Від 1996 року — на пенсії. Віктору Степановичу призначена призначена державна стипендія Президента України^[5], стипендія Кабінету Міністрів України як видатному діячу фізичної культури і спорту (2012)^[6].

Помер 6 травня 2022 року.

Віктор Борота — письменник та поет, член Національних спілок письменників і журналістів України.

Дебютував оповіданням «Чолпан — утренняя звезда» у збірці «Параллель: Молодая проза Донбасса» (Донецьк, 1981).

Писав російською та урумською мовами. Автор роману-мозаїки «Восшествие на Олимп» («Сходження на Олімп»), збірок віршів та прози про спорт. Твори Віктора Бороти значною мірою автобіографічні, це спроби переосмислити власне життя та історію свого народу.

• «Непреклонность» (1985)
• «Созвездия скал» (1988),
• «От Прометеева огня» (1992)
• «Комли дерев» (1992)
• «Хысмет» («Доля», 1993)
• «Звезда Чолпан» (1999)
• «Аббатство камней» (1999)
• «Отчий клич» (2000)
• «Тайна стихий» (2000)
• «Элефтерия» (2001)

• «Галаман грядущий» (Москва, 1992)
• «Гордиев узел» (1996)
• «Авторские афоризмы» (1999)

• Заслужений тренер України (1976)
• Майстер спорту, заслужений тренер СРСР (1980)
• Нагороджений медаллю «За трудову доблесть» (1980)
• Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1997)

• Національна спілка письменників України. Письменницький довідник