Бохінська залізниця

Бохінська залізниця (Єсенице—Нова Гориця—Трієсте Кампо Марціо) словен. Bohinjska proga англ. Bohinj Railway
Солканський міст, другий за довжиною кам'яний міст у світі[1]
Огляд
Країна	Словенія,  Італія
Статус	чинна
Кінцеві станції	Єсениці, Трієст
Обслуговування
Рік відкриття	1906
Оператори	Словенські залізниці
Технічні дані
Протяжність	129 км
Ширина колії	1435 мм
Вид електрифікації	3 кВт п. с. (Вілла Опічина—Трієст)
Швидкість	макс. 80 км/год

п о р Бохінська залізниця

Легенда  Філлах 0.0 Єсениці  Любляна 2.6 Кочна 4.8 Вінтгар 7.6 Подхом 10.1 Блед Єзеро 14.1 Бохінська-Бела Сотеска 23.7 Номень 27.9 Бохінська Бистриця 35.2 Подбрдо 40.4 Худаюжна 46.9 Грахово-об-Бачі 50.4 Подмелец 55.8 Мост-на-Сочі 64.1 Авче 69.9 Канал 73.2 Анхово 75.9 Плаве 86.5 Солкан 89.1 Нова Гориця до Горіції 92.3 Шемпетер-при-Гориці до Горіції 95.7 Волчя Драга 97.1 Окроглиця 100.1 Првачина до Айдовщини 101.4 Дорнберк 103.2 Стеске 106.3 Браник 113.2 Штанєл 117.3 Коприва 119.8 Дутовлє Креплє  Сежана 19.466 Словенські залізниці Італійські державні залізниці Монрупіно  Любляна 15.695 Вілла-Опічина  Трієст-Центральний 8.00 Гуардьєлла 5.00 Роццол-Монтебелло  Трієст-Центральний  Трієст-Аквілінія 0.799 Трієст-Кампо-Марціо

Бохінська залізниця (словен. Bohinjska proga) — залізнична лінія у Словенії та Італії. Сполучає Єсениці у Словенії з Трієстом в Італії. Збудована в часи Австро-Угорщини з 1900 по 1906 рік як частина нової стратегічної залізниці — Neue Alpenbahnen, яка з'єднає Західну Австрію та Південну Німеччину з тодішнім австро-угорським портом Трієст. Лінія починається біля південного кінця тунелю в гірському хребті Караванке, потім перетинає Юлійські Альпи крізь Бохінський тунель та проходить через прикордонне місто Нова Горица, після чого, перетнувши італійський кордон, досягає Трієста.

Під час Першої світової війни нею прямувала більшість австрійських військових ешелонів на ділянку Італійського фронту в районі Ізонцо (див. Перша битва при Ізонцо, Четверта битва при Ізонцо). Упродовж ХХ ст. залізниця втратила свою важливість — спочатку через нові політичні поділи в Європі та через розпад Австро-Угорщини на окремі держави в 1918 році, а згодом — через ізоляцію комуністичної Югославії після 1945 року. Однак вступ Словенії в Європейський Союз відкрив нові перспективи для залізниці як зручного пасажирського і вантажного маршруту з Центральної і Східної Європи до порту Трієст.

Відмітними рисами залізниці є Бохінський тунель^[sl] завдовжки 6339 м під горою Кобла заввишки 1498 м та Солканський міст з його 85-метровим арковим перегоном над річкою Соча.

• Die Eisenbahnneubauten in Oesterreich. Wocheiner-Bahn (PDF). Zentralblatt der Bauverwaltung. Nachrichten der Reichs- und Staatsbehörden. Berlin: Herausgegeben im Ministerium der Öffentlichen Arbeiten. XXIII (56): 357ff. 1903. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2019. ZDB-ID 200914-6
• Hofmann, Albert (1906). Die Eröffnung der Wocheiner Linie der neuen Alpenbahn Salzburg-Triest (PDF). Deutsche Bauzeitung. Berlin: Verlag der Deutschen Bauzeitung. XL (62): 422ff. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2019. ZDB-ID 211963-8
• Benesch, Fritz (1910). Verkehrsbuch österreichischer Eisenbahnen. Krain und Küstenland. Wien: Reisser. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 5 травня 2019.
• Siebente Auflage (1912). Illustrierter Führer auf den k.k. Österreichischen Staatsbahnen. Für die Strecken Schwarzach-St. Veit–Badgastein–Villach, Villach–Rosenbach–Assling–Görz–Triest. Wien: Steyrermühl (36). Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 5 травня 2019.
• Heinersdorff, Richard (1975). Die k.u.k. privilegierten Eisenbahnen der österreichisch-ungarischen Monarchie. Т. vol 1. Wien: Verlag Fritz Molden. ISBN 3-217-00571-6. {{cite book}}: |volume= має зайвий текст (довідка)
• Pilgram, Gerhard; Berger, Wilhelm (2006). Das Weite suchen. Zu Fuß von Kärnten nach Triest. Ein Wander-Reise-Lesebuch. Gerhard Maurer illustrator. Klagenfurt: Carinthia-Verlag. ISBN 978-3-85378-594-2.
• Oberegger, Elmar (2007). Die wichtigsten Hauptbahnen. Alpen-Donau-Adria-Raumes. Sattledt: Eigenverlag Info-Büro für Österreichische Eisenbahngeschichte. Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 5 травня 2019. ZDB-ID 2387534-3
• Rustja, Karol (1990). Proga predorov (словен.) (вид. 2-ге). Ljubljana: Železniško gospodarstvo, Odsek za muzejsko dejavnost.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бохінська залізниця

‎