У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Боярунець.
Бояруне́ць Ю́рій Олексі́йович 1953, м. Шепетівка Хмельницької області — поет, прозаїк, публіцист. Член Національної спілки письменників України (1986), Національної спілки журналістів України.[1]
Біографія
Народився 15 вересня 1953 р. у м. Шепетівка Хмельницької області, де на той час після війни служив його батько. Виріс і проживає нині в селі Скоморошки Оратівського району Вінницької області. Строкову військову службу проходив у морській авіації Північного флоту. Закінчив Харківський авіаційний інститут (1979). Працював за фахом інженером на Жулянському машинобудівному заводі (філіал заводу ім. Артема); техніком на Скоморошківському цукрозаводі; кореспондентом Оратівської районної газети (від 1987 р.), у 1992—1993 рр. — головним інспектором Вінницького управління у справах захисту прав споживачів. Активіст Народного Руху України від утворення до виборення Україною незалежності, делегат других зборів НРУ. Внаслідок нещасного випадку став інвалідом першої групи.[2]
Літературна діяльність
Писати вірші розпочав з раннього шкільного віку. Працює у жанрах — вірші, оповідки, есе, публіцистична проза.
В доробку — поетичні збірки[3]:
книги прози —
- «Очима очевидців. Як „світле майбутнє“ будували» (Вінниця: О. Власюк, 2008).
- «Очима очевидців. Як „світле майбутнє“ будували», 2-ге видання (Вінниця: ФОП Рогальська І. О., 2015).
- «Свідчення присутності» (2018);
- «Книга прози» (2018).
|
Сповідуючи принцип індивідуального світобачення, автор прагне до філософських узагальнень, повсякчас звертається до набутку світової культури, духовної та історичної спадщини – як загальнолюдської, так і свого народу.
|
|
— Валерій Лазаренко[4]
|
Друкувався в колективному збірнику «Боян» («Український письменник», 1996). Публікації в газетах «Літературна Україна», «Українське слово», «Голос України», «Молодь України», «Україна молода», в журналах «Київ», «Вітчизна», «Слово і час», «Українська культура», «Сучасність», «Вінницький край» та ін. загальноукраїнських та обласних виданнях («Панорама», «Подолія», «Вінниччина», «Вінницька газета»).
Нагороди і почесні звання
Літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (1995).
Урядовий стипендіат 1999 р.
«Людина року» на Вінниччині за 2000 р. у номінації «Письменник».[5]
Примітки
Джерела і література
- Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 142-161.
- Письменники Вінниччини : довідник / ініціатор Людмила Лихогляд ; ред. Петро Гордійчук ; упоряд., дизайн, верстка Андрій Стебелєв. — Вінниця : Консоль, 2019. — 116 с. — ISBN 978-617-583-222-6. — С. 14.
- Митці слова Вінниччини. До 45-річчя обласної організації НСПУ: довід.-хрестом. Вид. / Упоряд. А. М. Подолинний. — Вінниця: Консоль, 2015. — 224 с. — ISBN 978-617-583-151-9. — С. 20-23.
- Біографія Ю. О. Боярунця на сайті Вінницької організації НСПУ «Краснослов» [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Герасим'юк, В. Д. Боярунець Юрій Олексійович / В. Д. Герасим'юк // Енциклопедія сучасної України (ЕСУ). — К., 2004. — Т. 3. — С. 409.
- Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай ; Національна спілка письменників України. — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. С. 45-46.
- Юрій Боярунець на сайті «Слово» [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.]
- З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 35.
- Герасим'юк, В. Поетичний характер Юрія Боярунця // Голос України. — 1995. — 15 липня.
- Мельник, В. Романтик на відстійниках // Камертон-ікс. — 1993. — № 5. — 12 лютого.
Посилання