Герасим'юк Василь Дмитрович

Герасим'юк Василь Дмитрович
Народився	18 серпня 1956(1956-08-18) (68 років) Караганда, Карагандинська область, Казахська РСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	поет
Сфера роботи	поезія[1] і редагування[1]
Alma mater	Київський університет
Знання мов	українська[1]
Мова творів	українська
Роки активності	1972 — тепер. час
Напрямок	інтимна, пейзажна лірика
Жанр	вірш, поема
Членство	Національна спілка письменників України
Діти	Олена Герасим'юк
Премії	Премія «Благовіст» (1993) Літературна премія імені Павла Тичини (1998) Літературна премія «Князь роси» імені Тараса Мельничука Премія імені Леоніда Вишеславського «Планета поета» (2012)
Висловлювання у Вікіцитатах

|Lib=

Васи́ль Дми́трович Герасим'ю́к (нар.18 серпня 1956(19560818)) — український поет, кіносценарист^[2], голова журі Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лавреат Шевченківської премії (2003). Батько поетеси і громадської діячки Олени Герасим'юк.

Народився 18 серпня 1956 року в гуцульській родині, вивезеній у 1940-ві до Караганди на «вічне поселення»^[3].

Наприкінці 1950-х батьки нарешті змогли повернутися в рідне село Прокурава Косівського району Івано-Франківської області, де і минуло дитинство Василя. У селі закінчив неповну середню школу. Повну середню освіту із золотою медаллю здобув у Коломиї^[4].

У 1978 році закінчив філологічний факультет Київського університету.

З 1978 до 1988 рік — редактор, завідувач редакції поезії видавництва «Молодь».

З 1988 до 1992 рік — старший редактор поезії видавництва «Дніпро».

З 1983 року — член Спілки письменників України.

З 1992 року — коментатор, заступник завідувача редакції літературних програм Національної радіокомпанії України.

З 1993 — голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов». Цього ж року — отримав Премію «Благовіст» за збірку «Діти трепети».

Член літературної майстерні «Пси Святого Юра».

У 1995 році — лавреат Премії журналу «Сучасність».

З 1997 — член Асоціації українських письменників.

У 1998 році — лавреат Літературної премії імені Павла Тичини за книгу поезій «Осінні пси Карпат».

З 1999 року — ведучий літературних програм Національної радіокомпанії України.

У 2003 — лавреат Шевченківської премії.

З 2011 — ведучий програми «Діалог» на телеканалі «Культура».

Лавреат Літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.

У 2012 році — лавреат Премії імені Леоніда Вишеславського «Планета поета».

• Літературно-мистецька премія імені Володимира Забаштанського (2021).^[5]

Член Українського ПЕН.

Живе і працює в Києві.

Донька — поетеса і громадська діячка Олена Герасим'юк. Дружина Галина — математик.

Перші спроби писати вірші відбулися ще в початкових класах.

Навчаючись у шостому класі, у Косові зустрічався з редактором районної газети («Радянська Гуцульщина») Олександром Бартошом і презентував йому власні вірші. У 1972 році у газеті видруковано перші поезії Герасим'юка^[4]. Цього ж року його вірші надрукували у журналах «Дніпро» (№3) і «Ранок» (№6).

У 1982 році у Києві вийшла перша поетична збірка — «Смереки». Автор у ній описує Карпати і співжиття людини з природою,зокрема, магію гуцульських легенд, замовлянь і сам світ гуцулів.

У 1986 році у Києві вийшла друга збірка — «Потоки». У ній — гуцульські обряди, предки, опришки, карпатські нетрі, верховини і села.

Третя збірка — «Космацький узір» — з'явилася вже в роки «гласності» (Київ, 1989). У поезіях — спомини померлих, самокартання та роздуми про негаразди власні, своїх ровесників і своєї нації («Ми на камінь поклали мечі…», «Ми все залишили в могилах предків…», «Ми будемо довго криваві роки розгрібати…»).

До збірки «Діти трепети» (Київ, 1991) ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися передумови для здобуття Незалежності України. Основний мотив збірки визначає біблійний мотив гріховності^[6].

У 1998 році вийшла збірка «Осінні пси Карпат. Із лірики вісімдесятих» (Київ). У 2000 — «Серпень за старим стилем» (Львів). У 2002 — збірка «Поет у повітрі. Вірші і поеми» (Львів). У 2003 — книга «Була така земля. Вибране» (Київ). У 2006 — «Папороть» (Київ). У 2007 — «Смертні в музиці» (Київ). У 2014 — «Кров і легіт. Вибрані вірші і поеми» (Чернівці). У 2016 — «Ґрегіт. Вибране» і «Anno Афини» (обидві — у Києві).

• Василь Герасим'юк на сайті видавництва «Факт»
• Збірка інтерв'ю з Василем Герасим'юком. [Архівовано 20 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Василь Герасим'юк: «Поезія не повинна нагадувати тост за святковим столом» // Читомо [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.]