Брюґґен Володимир Олександрович

Брюґґен Володимир Олександрович
Володимир Брюгген (стоїть) і Юрій Стадниченко
Народився	29 березня 1932(1932-03-29) або 1932[1]  Харків, СРСР
Помер	19 липня 2017(2017-07-19) або 2018[1]  Харків, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	перекладач, літературний критик, літературознавець, критик, есеїст, літературознавець
Сфера роботи	літературознавство[1], літературна критика[1], есей[1] і перекладацтво[d][1]
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Знання мов	українська[1], французька[1], англійська[1] і польська[1]
Членство	Національна спілка письменників України

Володи́мир Олекса́ндрович Брю́гген (*29 березня 1932, Харків — 19 липня 2018, Харків) — радянський і український критик, літературознавець, перекладач, есеїст. Член Національної спілки письменників України (1965). Лауреат літературних премій імені Олександра Білецького, імені Василя Мисика, ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» та ін.

Навчався у Харківському політехнічному інституті (1950—1952), перейшов на відділення журналістики Харківського університету. Закінчив факультет журналістики Київського університету (1956). Працював у редакції районної (м. Богодухів Харків. обл.) та заводської (з-д «ХЕМЗ») газет, на Харківському телебаченні (1958—1960). У 1960—1970 — завідувач відділу критики журналу «Прапор». Від 1970 — на творчій роботі.

Перший друкований виступ (рецензія) — у журналі «Звезда» (1951). Критичним публікаціям Б. властиві увага до художніх деталей, прагнення розкрити творчі можливості, стиль автора. Б. відомий також як автор афоризмів, іроніко-сатиричних та філософських мініатюр, що публікувалися в журналах «Вітчизна» (1992), «Сучасність» (1998), «Радуга» (1990), «Київ» (1998). Вони прикметні дотепністю, оригінальністю думки. Відомий Б. і як перекладач прози й поезії з французької, англійської та польської мов: поезії С.-Ж. Перса, романи й повісті Л. Буссенара (трилогія «Гвіанські робінзони»), Ж. Верна («Повітряне село», «Таємниця Вільгельма Шторіцо»), Р. Фалле («Дурник у Парижі»), А. Крісті («Смерть у шампанському»), Д. Чейза («Лис у капкані»), П. Лєне («Ірреволюція», «Ніжні сестрички»), спогади Л. Хемінґуея («Мій брат, Ернест Хемінгуей»), оповідання Б. Меламуда, польського гумористів та ін. Подав нову редакцію українського тексту й переклав російською мовою два томи українського сороміцького фольклору з літературної спадщини В. Гнатюка — «Билиці не для друку». Лауреат Премії ім. В. Мисика за переклад збірки поезій С.-Ж. Перса (1997).

Автор літературно-критичних книжок «Людина творить добро», «Звичайний хліб мистецтва», «Про Ігоря Муратова», «Земля і люди», «Близький берег долі», «Зерно і сходи». Переклав романи й повісті Р. Фалле, Л. Буссенара, Ж. Верна, А. Крісті. Д. Чейза, Б. Меламуда та ін.

• Людина творить добро. К., 1966;
• Звичайний хліб мистецтва. К., 1969;
• Про Ігоря Муратова. К., 1972;
• Земля і люди. К., 1973;
• Близький берег долі. К., 1981;
• Завет поколений. Х. Л., 1986;
• Зерно і сходи. К., 1987;
• Блокноти. Т., 2001.
• Блокноты. Х., 2003;
• Люди і книги. Статті. Спогади. Х., 2006;
• Блокноты. Х., 2007;
• Прозріння. Літературно-критичні етюди. Х., 2008;
• Блокноты. Книга третья. Х., 2010;
• Блокноти. Видання друге, доповнене. Х., 2012;
• Література і час. Вибрана есеїстика. Х., 2013;
• Седьмая книга. Блокноты 2010—2014. Х., 2015.
• Восьмая книга. Блокноты 2014—2016. Х., 2016;

• Дончик В. В. Брюгген. Звичайний хліб мистецтва // РЛ. 1970. № 12;
• Шатилов М. Книжка про ввічливість літератора // Дніпро. 1970. № 10;
• Гельфандейн Г. Оружием критики // Радуга. 1966. № 10;
• Маляренко Л. В органічній єдності // Вітчизна. 1971. № 1;
• Кодак М. З довірою і вимогливістю // РЛ. 1982. № 9;
• Яворівський В. Оглянутися — і йти далі // Прапор. 1982. № 4;
• Безхутрий Ю. Вірність високим критеріям // Прапор. 1983. № 1;
• Логачева Т. Свобода нужна только затем, чтобы быть свободным… // Панорама. Х., 2001, 21 сент.;
• Сорока П. Народжений для однієї книги // Брюгген В. Блокноти. Т., 2001;
• Йовенко С. «Оманливість великих істин Володимира Брюггена» // Вітчизна. 2002. № 3—4.
• І. М. Дзюба
• Микола Петренко. Довкруж пня. «Блокноти» Володимира Брюггена: версії, варіанти, інший аспект, суперечка, заперечення. Львів, 2008.
• Михайлин І. Л. Автобіографічний роман в афоризмах / Ігор Михайлин // Квартали (Харків). — 2012. — № 1. — С. 277—287.

• https://archive.today/20120721113944/http://nspu.org.ua/dovidnyk/Б

Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ ^{а б в г д е ж и к л} Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863