Бріттані Мерфі
Брі́ттані Енн Ме́рфі-Монджек[8], при народженні Бертолотті; (нар. 10 листопада 1977 — пом. 20 грудня 2009) — американська акторка, співачка та благодійниця. Відома за ролями Тай Фрейзер у фільмі «Безголові» (1995), Алекс Леторно у «Восьмій милі» (2002) і Дейзі Рендон у «Перерваному житті» (1999). Раннє життяБріттані Енн Бертолотті[9] народилася в Атланті, штат Джорджія,[10] у родині Шерон Кетлін Мерфі[8] та Анджело Джозефа Бертолотті[11]. Мати мала ірландське та словацьке походження, а батько — італійське[12][13]. Батьки розлучилися, коли їй було два роки. Бріттані виховувала мати в Едісоні, Нью-Джерсі. Бріттані виховувалася як баптистка, а пізніше стала позаконфесійною християнкою[14][15]. Вона мала двох старших зведених братів і молодшу сестру, а також зведену[16]. Бертолотті не був вказаний як батько в першому свідоцтві про смерть Бріттані. Одного разу в інтерв'ю Бріттані сказала, що у матері були фінансові труднощі, і тому вона мусила їсти дешеві спагеті, а в деяких випадках їй благати матір купити одяг в KMart; це може пояснити те, що в дорослому віці акторка займалась благодійністю для безхатченків[17]. Перед тим, як вступити до середньої школи в Едісоні, сім'я переїхала до Лос-Анджелеса в 1991 році, щоб Бріттані могла продовжити акторську кар'єру[18][19][20]. Мерфі сказала, що її мати ніколи не намагалася придушити її творчий потенціал, і саме це вона вважала одним з основних чинників подальшого акторського успіху: «Коли я попросила маму переїхати до Каліфорнії, вона продала все й переїхала сюди заради мене. Вона завжди вірила в мене»[10]. Кар'єра1991—1999: дитина-акторкаУ 1982 році Мерфі відвідувала Школу танців і театрального мистецтва Верна Фаулера в Колонії, Нью-Джерсі. Починаючи з чотирьох років Бріттані вчилась співати, танцювати і навчалась акторській майстерності аж доки не переїхала до Каліфорнії у віці тринадцяти років[21]. Мерфі дебютувала на Бродвеї в 1997 році в ролі Кетрін в оновленій версії п'єси Артура Міллера «Вид з мосту» разом із вже досвідченими акторами Ентоні Лапальєю та Еллісон Дженні[22]. Мерфі здобула свою першу роботу в Голлівуді, коли їй було тринадцять, і зіграла роль Бренди Дрекселл у серіалі «Drexell's Class»[23]. Потім вона грала Моллі Морган у короткометражному спінофі «The Torkelsons»[24]. Також у цей період вона знялася в кількох телевізійних серіалах, зокрема «Паркер Льюіс не може програти», «Blossom», «Морські пригоди», «Murder One» і «Фрейзер». У неї також були регулярні ролі в «Party of Five», «Boy Meets World» і «Sister, Sister». Проривною роллю для Мерфі став її другий повнометражний фільм, підліткова комедія режисерки Емі Гекерлінг[en] «Безголові» (1995), що став культовим. Після цього акторка знялася у фільмі «Шосе» (1996) з Різ Візерспун і Кіфером Сазерлендом, а також у незалежній комедії «Bongwater» (1997). 1999 року вона зіграла другорядну роль пацієнтки психіатричної лікарні у фільмі Джеймса Менголда «Перерване життя» разом із Вайноною Райдер та Анджеліною Джолі, а також роль дівчини, що мріє стати королевою краси, у «Вбивчій красі». Мерфі озвучувала персонажа Луан Платтер в анімаційному ситкомі Fox «Король гори» з 1997 по 2009 рік. У 2000 році за озвучення в епізоді «Movin' On Up» цього мультсеріалу Бріттані номінували на премію Енні[25]. 2000—2009: доросла кар'єраМерфі розпочала 2000-ні роки з головної ролі у фільмі «Не говори ні слова» (2001) разом із Майклом Дугласом. Потім знялася у стрічках «Диявольська арифметика» (телевізійна екранізація роману «The Devil's Arithmetic») (2001), «Восьма миля» (2002), у якому її високо оцінила кінокритика[26], і «Міські дівчата» (2003). 2003 року зіграла головну роль у романтичних комедіях «Молодята» і «Маленька чорна книжка» (2004) та схваленому критиками фільмі «Місто гріхів» (2005). Кінокритик Роджер Еберт часто хвалив акторський талант Мерфі та її високу комедійну харизму, даючи хороші відгуки й порівнюючи її з Люсіль Болл[27]. Мерфі зацікавилась також кількома незалежними фільмами, зокрема «Вищий пілотаж» (2002), «Ніколи не було» (2005) і «Мертва дівчинка» (2006) режисерки Карен Монкріфф, а також двома фільмами Едварда Бернса: «Sidewalks of New York» (2001) і «The Groomsmen» (2006). Вона повернулася до роботи озвучки Глорії Пінгвін в анімаційному фільмі 2006 року «Веселі ніжки», який отримав визнання критиків. 2009 року вона розпочала роботу на телеканалі Lifetime в ролі головної героїні Сілли в телесеріалі «Tribute». У червні 2009 року Мерфі завершила роботу над трилером «Abandoned», а сам фільм вийшов на екрани в 2010 році, вже після її смерті[28]. Її останній фільм, «Something Wicked», вийшов у квітні 2014 року. МузикаБріттані Мерфі говорила: «Мій спів не схожий на мій буденний голос… Просто я завжди тримала це в таємниці й ніколи не приписувала собі заслуг, тому що хотіла добре навчитися працювати за мікрофоном у студії звукозапису, а деякі співаки навіть не підозрюють, що насправді це я записую їхні альбоми»[29]. На початку 1990-х Мерфі була в складі музичного гурту під назвою Blessed Soul разом із колегою-актором Еріком Балфуром. 6 червня 2006 року Мерфі та Пол Окенфолд випустили сингл «Faster Kill Pussycat» з альбому A Lively Mind. Пісня стала клубним хітом і потрапила на перше місце в Billboard's Hot Dance Club Play[30]. У червні 2006 року сингл також посів сьоме місце в UK Singles Chart[31]. Мерфі знову зайнялася музикою після виходу фільму «Веселі ніжки», у якому вона зробила кавер-версію «Somebody to Love» гурту Queen і «Boogie Wonderland» гурту Earth, Wind & Fire. Мерфі говорила про свою героїню Глорію так: «Як не дивно, з усіх персонажів, яких я грала, Глорія найбільше схожа на мене. А вона пінгвін! Джордж Міллер завжди хотів, щоб одна людина виконувала і те, й інше [озвучка діалогів і спів]. Я сказала: „Я вмію співати“, і попросила його дати мені шанс. Я не думаю, що він сприйняв мене дуже серйозно, тому що більшість акторів завжди кажуть, що вони можуть робити багато речей, і роблять це погано»[29]. Особисте життяНаприкінці 2002 року Бріттані почала зустрічатися з Ештоном Кyтчером, партнером по фільму «Молодята», з яким познайомилася під час зйомок[32]. Пізніше стало відомо, що вони були заручені й носили каблучки, хоча ніколи не підтверджували це офіційно. Мерфі також була заручена з Джеффом Кватинцем. Згодом, у грудні 2005, її супутником став Джо Макалузо, асистент на кіновиробництві фільму з участю Бріттані «Маленька чорна книжка»[33]. Через чотири місяці після знімання фільму «The Groomsmen», які відбулися ув квітні 2006 року, вони розійшлися[33]. Через кілька місяців після завершення стосунків з Макалузо Мерфі зустріла Саймона Монджека, британського сценариста[34]. Вони одружилися на приватній єврейській церемонії в Лос-Анджелесі в травні 2007 року[35]. У документальному фільмі 2021 року «Що трапилося з Бріттані Мерфі?» кілька колег і друзів Монджека звинуватили його в тому, що саме він є відповідальним за певні негативні зміни в Бріттані, а також у тому, що не дозволяв їй спілкуватися з родиною. Згідно зі свідченнями його колишньої нареченої Елізабет Регсдейл, Монджек «був неспокійною особистістю, яка звикла обманювати людей, і Бріттані була однією з його останніх жертв»[36]. На початку 2000-х років Мерфі значно схудла[37][38], що призвело до чуток про кокаїнову залежність[37][39]. 2005 року вона заперечила такі заяви журналу «Джейн»: «Ні, просто для протоколу, я ніколи в житті, ні разу не вживала таких речовин»[37][39]. Смерть20 грудня 2009 року, о 8:00 годині ранку пожежна служба Лос-Анджелеса відповіла на виклик з «медичним запитом»[40] у спільному домі Мерфі та Монджека в Лос-Анджелесі. Очевидно, Мерфі знепритомніла у ванній кімнаті[10]. Пожежники намагалися реанімувати її на місці. Мерфі доставили в медичний центр Cedars-Sinai, де вона померла о 10:04 ранку від зупинки серця[10][40][41]. Розтин був проведений наступного дня після фіксації смерті. Офіс коронера округу Лос-Анджелес у звіті, опублікованому в лютому 2010 року, заявив, що смерть була випадковою і що її причиною стала пневмонія з вторинними факторами важкої залізодефіцитної анемії та множинної наркотичної інтоксикації[42][43]. Коронер виявив в організмі Мерфі низку нерецептурних і рецептурних ліків, найімовірнішою причиною потрапляння яких в організм було лікування застуди чи респіраторної інфекції. До цього віднесли «підвищений рівень» гідрокодону, ацетамінофену, L-метамфетаміну та хлорфенаміну, усі з яких є легальними. У звіті зазначається: «можливі несприятливі фізіологічні наслідки вживання цих ліків не можна скидати з рахунку, особливо враховуючи ослаблений стан померлої»[42].  24 грудня 2009 року Бріттані Мерфі похована в меморіальному парку Форест-Лон на Голлівуд-Хіллз[44]. У січні 2010 року її чоловік, Саймон Монджек, і мати, Шерон Мерфі, спільно заявили, що Бріттані не вживала алкоголю чи інших наркотиків і що наркотики не могли спричинити її смерть; смерть вони пов'язали з пролапсом мітрального клапана[45][46][47]. Смерть Саймона Монджека23 травня 2010 року Монджека знайшли мертвим у тій же резиденції на Голлівуд-Хіллз[48]. Згідно зі звітом коронера його смерть була спричинена гострою пневмонією та важкою анемією[49]. Повідомлялося, що департамент охорони здоров'я округу Лос-Анджелес вважав токсичну цвіль у їхньому будинку можливою причиною смерті, але це було спростовано помічником головного коронера Лос-Анджелеса Едом Вінтером, який заявив, що «немає ознак» того, що цвіль дійсно стала причиною смерті[50]. Мати Бріттані, Шерон Мерфі назвала повідомлення про плісняву як причину смертей «абсурдними» і сказала, що Міністерство охорони здоров'я ні разу не зверталося для перевірки будинку на наявність плісняви[51]. У грудні 2011 року Шерон Мерфі змінила свою позицію, сказавши, що токсична цвіль справді вбила її доньку та зятя, і подала позов проти адвокатів, які представляли її інтереси в попередньому позові проти будівельників тієї будівлі, де проживала та померла її донька і зять[52]. У січні 2012 року батько Мерфі, Анджело Бертолотті, звернувся до Верховного суду Каліфорнії з проханням вимоги до коронера округу Лос-Анджелес передати зразки волосся його доньки для незалежного тестування[53][54]. Через сім місяців позов був відхилений, оскільки Бертолотті не з'явився на два окремих слухання[55]. У листопаді 2013 року Бертолотті заявив, що токсикологічний звіт показав, що навмисне отруєння важкими металами, зокрема стибієм та барієм, було можливою причиною смерті його доньки. Шерон Мерфі назвала цю заяву «наклепом»[56][57]. ФільмографіяХудожні фільми
Телебачення
Відеоігри
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
