Будівля Волзько-Камського банку (Харків)
Буді́вля Во́лзько-Ка́мського ба́нку — історична споруда у стилі модерн, розташована в центрі Харкова на майдані Конституції, 24. Збудована у 1906—1908 роках за проєктом українського архітектора Олексія Бекетова для одного з найбільших банків Російської імперії — Волзько-Камського банку. У радянський період і дотепер в будівлі розміщується Харківський театр ляльок. Історія.jpg) Філію Волзько-Камського банку відкрили в Харкові 1876 року, невдовзі після затвердження імператором Олександром II банківського статуту[1]. Спершу відділення розміщувалося в орендованих приміщеннях на тодішньому Рибному майдані, 10, поряд із відділенням Російського музичного товариства[1][2]. Згодом, у зв'язку зі зростанням обсягів операцій і розширенням штату, виникла потреба у власному будинку[2]. Місце під нову будівлю обрали на Миколаївському майдані (нині — майдан Конституції), яка на той час стала центром ділового життя Харкова, поряд із Земельним і Торговим банками[3]. Проєкт майбутньої споруди створив відомий харківський архітектор Олексій Миколайович Бекетов, який перед тим спроєктував відділення Волзько-Камського банку в Ростові-на-Дону[2][4]. Для підготовки до проєктування Бекетов відвідав низку європейських країн (Німеччину, Австро-Угорщину, Францію, Італію), вивчаючи функціональну організацію банківських будівель — зали обслуговування клієнтів, сейфи, робочі приміщення[3]. Будівництво тривало з 1906 до 1908 року, і вже в 1908-му нова триповерхова будівля відкрила двері для відвідувачів[3][5]. Частина приміщень також здавалася в оренду, зокрема тут працював відомий магазин екзотичних рослин І. Кабештова[6]. Після встановлення радянської влади Волзько-Камський банк, як і всі приватні комерційні структури, припинив існування[7]. Будівлю націоналізували, і вона перейшла у відання Всеукраїнської контори банку для зовнішньої торгівлі[1]. У 1920-х роках споруду використовували трест «Вуглерозвідка» і Перше акціонерне товариство «Транспорт»[8]. У 1929 році в будівлі розмістилася Харківська філармонія, яка перебувала там до початку Другої світової війни[8]. Після повернення з евакуації філармонія переїхала на вулицю Сумську, 10[8]. У повоєнний час у споруді тимчасово працював інститут «Укргідропроєкт»[1]. У 1960-х роках будівлю реконструйовано для розміщення Харківського театру ляльок, який остаточно переїхав сюди 23 серпня 1968 року[8]. Реконструкцію здійснили архітектори Борис Гершович Клейн та Єлизавета Олександрівна Любомілова. Оновлення інтер'єрів та оформлення фасадів виконували художники Олексій Михайлович Щеглов, І. І. Міцкевічуте, Володимир Іванович Маяцький та Ю. Б. Брезвін[8][5]. Під час реконструкції створили декоративні вітражі, мозаїчні панно, чеканки з міді, елементи озеленення[8]. На фасаді замість дореволюційного майолікового напису «Волжско-Камскій банкъ» з'явилося панно зі стилізованими дитячими фігурками (автор — Олексій Михайлович Щеглов)[1][9][8][5]. Театр також відкрив єдиний на той час в Україні Музей театральної ляльки, де зараз зберігається 11 тисяч експонатів[8][10]. Скління будівлі зазнало пошкоджень внаслідок російських ракетних ударів 2 березня 2022 року[5]. Будівля є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення № 7124-Ха[11]. АрхітектураБудівля зведена вздовж червоної лінії забудови східної частини майдану Конституції. Вона продовжує банкову забудову майдану, що складається ще з 6 будівель. Її план має Т-подібну форму з кутовим приєднанням заднього крила. Будівля — триповерхова, на 11 вікон, в центрі виділена масивним аттиком, виконана у стилі модерн з елементами української стилізації. Фасад вертикально розчленований масивними пілястрами, які увінчані геометричною та абстрактною ліпниною, що нагадує квіти. Між пілястрами, над вікнами — майоліка синього кольору з лотосом білого кольору з жовтою маточкою на зеленому листі. Під вікнами — картуші з квітами. Аттик оформлений аркою з мозаїчним панно. Первісно там розміщувався майоліковий напис «Волжско-Камскій банкъ», а після реконструкції 1968 року він замінений на мозаїку, що зображає чотирьох дітей, що тримаються за руки[9]. Перший вдягнений у будьонівку з зікою та тримається за шаблю, вдягнутий в синю сорочку з візерунками. Друга без головного убору, має дві коси, вдягнута у білу сорочку та синій сарафан із червоним поясом. Третя також без головного убору, має коротке волосся, вдягнута у вишиванку та синій сарафан. Четвертий — вдягнутий у костюм космонавта з синім шоломом, у лівій руці тримає зірку[9]. Краї панно прикрашені квітковими та рослинними орнаментами, що продовжує модернову стилістику будівлі. Над фігурним карнизом аттика зроблене високе продовження з рельєфною лінією. Ліворуч і праворуч від нього розташовані горельєфи у формі носів кораблів, над якими куби з ведмежими маскаронами[5]. Композицію доповнюють лаврові вінки та крила. На першому поверсі зроблені великі вітрини з масивним декоративним входом. Бічні частини мають аркові входи з воєнізованими маскаронами, що виконують функцію замкових каменів. Оригінальне внутрішнє оздоблення не збереглося. Після реконструкції 1968 року в будівлі зроблені вітражі. У деяких приміщеннях збереглася берґенгеймівська плитка з модерновим візерунком[12]. Галерея
Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
