Бук звичайний
Бук звичайний[1], лісовий або європейський (Fagus sylvatica L.) — вид квіткових рослин родини букових (Fagaceae). ОписЦе дерево заввишки 20–45 м. Стовбур вкритий гладенькою сріблясто-сірою корою. Пагони червонувато-бурі, молоді пагони волосисті з черговими загостреними коричневими бруньками. Розташування бруньок почергове. Листки яйцеподібні, цілокраї, майже шкірясті, зверху темно-зелені блискучі, зісподу світліші (4–40 см завдовжки і 2,5–7 см завширшки), короткочерешкові. Квітки одностатеві. Тичинкові квітки зібрані в головчасті суцвіття (по 20 шт.). Оцвітина їх трубчасто-дзвоникувата, глибоко 5-6-надрізана з довгасто-лінійними або ланцетними частками. Зеленуваті жіночі квітки зібрані по 2–4, мають товсті опушені ніжки, оцвітина їх шестироздільна. Вони оточені спільною щетинкоподібною обгорткою. Зав'язь нижня, тригнізда. Плід (буковий горішок) — блискучий коричневий тригранний горішок (1–1,6 см завдовжки), оточений повністю або частково коробочкоподібною мисочкою, яка при достиганні розтріскується на чотири лопаті. МісцезростанняРосте в Європі та Туреччині. До Англії дерево ймовірно було занесене з континенту людьми часів неоліту, що споживали горішки.[2] Бук звичайний — головна лісоутворююча порода. Досить теплолюбна, тіньовитривала рослина, вибаглива до вологості повітря. Утворює зімкнуті чисті деревостани. При переході в більш високі гірські пояси до бука домішуються ялина і смерека. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні — жовтні. Поширений у Карпатах, де росте на висоті 250–1400 м над рівнем моря, в південній частині Волині, східна межа острівного поширення букових лісів в Україні проходить від Володимира по межі між Волинською височиною та Поліською низовиною до смт Гориньград поблизу м. Рівного, звідти повертає на південь до м. Кременця і далі до м. Старокостянтинова, смт Сатанова і смт Муровані Курилівці і повертає на захід до м. Кам'янець-Подільський, а також у вигляді острівних масивів у західному Лісостепу, в південній частині Волині. У лісостепу вирощується в культурах. Займає 9,З % державного лісового фонду України. Райони заготівлі — Карпати, лісостеп. Запаси сировини значні. Практичне використанняХарчова, деревинна, кормова, лікарська, танідоносна, смолоносна, декоративна й фітомеліоративна рослина. Плоди бука вживаються підсмаженими, але найважливіше значення мають в олійному виробництві для одержання харчової й технічної жирної букової олії. Оболонка букового горіха м'яка, легко відділяється, всередині знаходиться світле ядро, в якому міститься близько 30–36 % (до 43 %) олії, азотистих речовин (23,5 %), крохмаль, цукри, клітковина, яблучна і лимонна кислоти, дубильні речовини, вітамін Е (150 мг%). Букова олія має солом'яно-жовте забарвлення, високі смакові властивості, належить до напіввисихаючих олій, добре зберігається; не поступається перед іншими горіховими оліями. Її застосовують у рибних консервах. Підсмажені розмелені горішки, а також макуху використовують як замінник кави. У вареному вигляді макухою годують велику рогату худобу, свиней і курей. Горішки також є цінним кормом для великої рогатої худоби, овець і кіз. На корм худобі використовують достиглі горішки, при зберіганні їх оберігають від цвілі. З'їдаючи велику кількість макухи і горіхів, тварини отруюються. Токсичний чинник — алкалоїд фагін, що міститься в плівочках ядра. При підсмажуванні горішків він розкладається. Поїдання тваринами великої кількості листків і пагонів бука викликає гастритні розлади, які іноді закінчуються смертю. Букові горішки — улюблений корм для багатьох видів диких тварин, зокрема диких свиней, вивірок, сарн, але головними їхніми споживачами є різноманітні дрібні мишоподібні гризуни, насамперед нориці руді та мишаки жовтогруді. У роки великого врожаю букових горішків, які часто мають 4-річний цикл, чисельність гризунів суттєво зростає. Подібні циклічні зміни чисельності лісових гризунів докладно описані у працях М. Рудишина, К. Татаринова, О. Корчинського та інших відомих українських теріологів. Деревина бука тверда, добре полірується, водостійка, широко використовують для виробництва меблів, фанери, паркету, а також у машинобудуванні, авіабудуванні. 3 букової деревини виготовляють високоякісну тару, придатну для перевезення продуктів харчування. Букова тирса - одне з найкращих палив для виготовлення шпротів. Шляхом сухої перегонки з деревини добувають буковий дьоготь і креозот. .jpg) До складу креозоту входять феноли, що зумовлюють його антисептичні й антипаразитарні властивості. У медицині креозот застосовують при лікуванні початкових стадій туберкульозу, при гнійних процесах у бронхах і легенях. Зовнішньо ним лікують виразки шкіри і слизових оболонок. У ветеринарії креозотом лікують виразки шкіри і виганяють легеневі глисти. Кора і листки бука містять дубильні речовини (5,4–5,9 %).   Як декоративна рослина бук дуже ціниться у парковому будівництві, особливо форми з пірамідальною та плакучою кронами, а також форми з червоними і строкатими листками. У Західній Європі він і його культурні форми широко використовуються в ландшафтному дизайні для поодиноких і невеликих групових насаджень, живоплотів. Він добре піддається стрижці. В Карпатах бук має ґрунтозахисне та протилавинне значення. Збирання, переробка та зберігання  Букові горішки збирають здебільшого вручну після обнасінення та опадання їх на землю, обмеженість механізованих засобів збирання дуже гальмує їх заготівлю. У найурожайніші роки в чистих середньовікових деревостанах з 1 га букового насадження можна зібрати в середньому 200–300 кг горішків. Збирати їх починають у вересні і продовжують 1,5–2 місяці. Зібрані горішки пропускають через віялки і підсушують під наметами або у вогневих сушарках при температурі не вище 60 °С, тривалість сушіння 1–2 години. Добре висушені горіхи зберігають у мішках по 25 кг при постійно зниженій температурі та вологості не вищій 60–65 %. Мішки кладуть не на підлогу, а на дошки та колодки. ШкідникиДив. такожПримітки
Джерела Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Fagus sylvatica
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
