Волинська височина
Воли́нська височина́ — слабкохвиляста височина на заході України[1]. Волинську височину разом із Подільською часто розглядають як єдину Волино-Подільську височину[2]. РозташуванняВолинська височина лежить у межах Волинської, Рівненської і, частково, північних частин Львівської та Хмельницької областей, а також, частково, Люблінського воєводства (Польща). Простягається від річки Західний Буг до річки Корчик на Хмельниччині (притока річки Случ) майже на 200 км. Ширина Волинської височини — 40—50 км. На півночі уступом заввишки 30—50 м обривається до Поліської низовини. На півдні Волинська височина відокремлена невеликим уступом від рівнини Малого Полісся. РельєфСередня висота Волинської височини — 220—250 м, найбільша — 361 м (Повчанська височина). Переважає увалисто-балковий рельєф. Розвинутий карст. Річковими долинами Бугу, Стиру, Горині та їхніх приток Волинська височина розчленована на окремі ділянки, серед яких:
ГеоструктураОсновою Волинської височини є відкладення крейдового періоду, на заході під крейдовими відкладеннями залягають кам'яновугільні поклади Львівсько-Волинського вугільного басейну. На межиріччях розвинені лесоподібні суглинки, у західній частині під ними трапляються відкладення Дніпровського (максимального) зледеніння. На Волинській височині переважають лісостепові ландшафти. Промислове значення мають такі корисні копалини: крейда, кам'яне вугілля, торф, вапняки, глини. РослинністьРослинність Волинської височини переважно лісостепова. Ліси (здебільшого грабові, дубові та дубово-соснові) збереглися фрагментарно. Вони становлять приблизно 9 % площі височини. Охорона природиУ межах Волинської височини розташовані природоохоронні території: Дермансько-Острозький національний природний парк, заказник Вишнева Гора та інші. Див. такожДжерела
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia