Бунге Федір Андрійович
Федір Андрійович Бунге (рос. Фёдор Андреевич Бунге; 13 березня 1802 — 9 квітня 1897) — російський і німецький правник, історик. Представник балтійського німецького роду Бунге. Народився у Києві, Росія. Випускник Дерптського університету; його приват-доцент (1823), професор (1831). Доктор наук (1826, Гейдельберзький університет). Започаткував вивчення історії балійського права. Склав звід місцевих цивільних законів для Курляндії, Ліфляндії і Естляндії (1865), що згодом діяв у Латвії (до 1937) і Естонії (до 1945). Згодом переїхав до Німеччини (1865). Почесний член Товариства історії і старожитностей Остзейських провінцій Росії (1859). Помер у Вісбадені. Імена
БіографіяФедір Бунге походив з родини київських аптекарів, брат Олександра Андрійовича Бунге. Здобув юридичну освіту в Дерптському університеті. Там же здобув титул приват-доцента в 1823 році, в 1831 — екстраординарним, а слідом за тим і ординарним професором. Поклав початок науковому вивченню остзейського права. У 1826 році Федір Бунге отримав у Гейдельберзькому університеті звання доктора за роботу "Ueber den Sachsenspiegel als Quelle des mittleren und umgearbeiteten livlandischen Ritterrechts " (Рига, 1827). У 1831 році обраний професором. У 1843 році переїхав до Ревеля, де був обраний міським синдиком і незабаром бургомістром. У 1856 році Федору Бунге було доручено II Відділенням Власної Його Імператорської Величності Канцелярії складання зводу місцевих цивільних законів. Великий проект був закінчений Бунге в 1862 році. Виправлений текст Височайше був затверджений 12 листопада 1864 року і вступив в дію з 1 липня 1865 року. Цей звід цивільних законів діяв у Латвії до 1937 року, а в Естонії до 1945 року. У 1865 році Федір Бунге переселився до Готи, а потім до Вісбадена. Там він продовжував свої роботи з видання пам'яток і розробці різноманітних історичних питань. Йому не тільки вдалося зібрати і видати майже всі більш-менш відомі джерела, зробивши їх, завдяки цьому, доступними для дослідження. Він зумів заново створити як зв'язний виклад історії місцевого права практично у повному обсязі, так і з'ясувати, які залишилися в силі результати багатовікового і складного його розвитку. Його роботи уможливили кодифікацію місцевого цивільного права. Праці його небагатослівні, завжди дуже точні й повні фактичного обґрунтування; він утримувався від ризикованих припущень та гіпотез. Сім'яПраці
Примітки
Бібліографія
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia