Бєлєвцев Яків Миколайович

Бєлєвцев Яків Миколайович
Народився	7 (20) квітня 1912  Оріхово, Землянський повіт, Воронезька губернія, Російська імперія[1]
Помер	29 серпня 1994(1994-08-29)[1] (82 роки)  Київ, Україна[1]
Країна	Російська імперія  СРСР  Україна
Діяльність	геолог
Галузь	геологія
Alma mater	Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» (1937)
Науковий ступінь	доктор геолого-мінералогічних наук[d] (1952)
Вчене звання	професор
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Членство	НАНУ
Нагороди

Я́ків Микола́йович Бєлє́вцев (7 квітня 1912, Орєхово — 29 серпня 1994, Київ^[2]) — український радянський геолог, чл.-кор. АН УРСР.

Народився в с. Орєхові Касторенського району Курської області

Після закінчення Дніпропетровського гірничого інституту (1937) протягом 1.6 років працював у виробничих геологічних установах.

З 1952 — доктор геол.-мінералогіч. наук.

З 1953 року Бєлєвцев — професор Київського університету, завідувач відділу Інституту геологічних наук АН УРСР.

Основні роботи присвячені геології та генезису залізних руд Криворізького басейну, питанням розвідування рудних родовищ докембрійського віку.

Бєлєвцевом опубліковані 54 роботи, з них 4 монографії.

Бєлєвцев нагороджений орденом Леніна та іншими орденами і медалями.

Лауреат Сталінської премії (1951).

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.