Святе Письмо, або вся Библія старого и нового Завіту, русько-українською мовою переложена. (Перша частина Біблії, п'ять книг Мусієвих). — Л. коштомъ и заходомъ редакциї "Правди", [1869.] стор. 172. [8]
Святе Письмо Нового Завіту мовою русько-українською, переклали вкупі П. А. Куліш и д-р. Ив. Пулюй, Відень, 1871, печатано у-ві Львові, стор. 461.
Сьвяте письмо старого завіту, мовою руськоукраїнською. У Відні, виданнє Британського і Заграничнього біблійного товариства, переклад П. О. Куліша, Ї. С. Левіцького і Пулюя (1903)
Orysia. Idylla. Przel. Fr. Mroczko. «Przeglad Literacki, Artystyczny», 1882. Nr 15. S. 29-45. [9] [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Orysja von Kulisch aus Kleinrussischen von P. Levicki // Österreichische Rundschau, 1883. Dezember. S. 1103-1108. [10] [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
The Black Council [by] Panteleimon Kulish. Abridged and translated from Ukrainian by George S. N. and Moira Luckyj. Ukrainian Academic Press, 1973. [11] [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Листи П. О. Куліша до Івана Пулюя 1870—1886 рр. // П.О. Куліш [матеріяли і розвідки]. Частина 2. — Львів, 1930. — с. 1—78 [12] [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]
Вибрані листи Пантелеймона Куліша українською мовою писані. /ред. Ю. Луцького; передм. Ю. Шевельова. – Нью-Йорк; Торонто: Укр. вільна акад. наук у США, 1984. – 326 с [13] [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.].
Повість про український народ. Моє життя (Жизнь Куліша). Хутірська філософія і віддалена од світу поезія. Упорядкування, передмова, переклад, примітки: Олександер Шокало. Київ: «Український Світ», 2005.
Вибрані твори
Поезії [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.] / вибір, ред. і ст. М. Зерова. – Київ : Книгоспілка, 1927. – LXIII + 126 с. + XIII.
Сергій Єфремов. Провіяний Куліш [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Пантелеймон Куліш: зб. пр. Коміс. для видавання пам’яток новітнього письменства / за ред. С. Єфремова та Ол. Дорошкевича. — У Київі : З друк. УАН, 1927.
Гнатюк В. Польський літератор М. А. Грабовський і його приятелювання з П. О. Кулішем // ЗІФВ ВУАН. — 1928. — Т. 19: 1929. [18] [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.]
Вальтер-Скоттівська повість з української минувшини // В. Петров. Розвідки. Том 1. — К., Темпора, 2013. — с. 272‒293[35].
Поетична діяльність Пантелеймона Куліша[36]. // М. Зеров. Від Куліша до Винниченка: нариси з новіт. укр. письменства / проф. М. Зеров. – Київ : Культура, 1929. – с. 5‒46. [20] [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]
Кирило Студинський. До історії зв'язків Куліша з Галичанами в р. 1869-70 [21] [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]
Кирило Студинський. Листування і зв'язки П. Кулініа з Іваном Пулюєм // П.О. Куліш [матеріяли і розвідки]. Частина 2. — с. III—LXXXVI [22] [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]
Лотоцький О. П.О. Куліш і М.П. Драгоманов у їх листуванні. Прага, 1937. [23] [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Юрій Шерех. Кулішеві листи і Куліш у листах // Третя сторожа: література, мистецтво, ідеології. — «Смолоскип», 1991. — с. 32-75.
Євген Нахлік. Пантелеймон Куліш як реформатор українського віршування. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXXIV. Праці Філологічної секції. — Львів, 1997. — С. 48-65. [24] [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]
Нахлік. Є. Пантелеймон Куліш: особистість, письменник, мислитель: наукова монографія у двох томах. — Київ: Український письменник, 2007. — Т. 1 [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.]: 463 с.; Т. 2 [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]: 462 с.
Олесь Федорук. Роман Куліша "Чорна Рада": історія тексту. — Київ: Критика, 2019. — VI, 590 с.
Збірники
Збірник історично-філологічного відділу. № 53: Пантелеймон Куліш: зб. пр. [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] Коміс. для видавання пам’яток новітнього письменства / за ред. С. Єфремова та Ол. Дорошкевича. — У Київі : З друк. УАН, 1927. – 206 с.
Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Нова серія. Т. 2-3. До 200-ліття від дня народження Пантелеймона Куліша. — Нью-Йорк, 2021. [27] [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Інше
Сторіччю з дня народження Куліша присвячений 23-24 номер часопису «Книгар» за 1919-й рік [28] [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Примітки
↑Вперше надруковано у журналі «Основа», 1861, №10; 11-12. с. 17-30; 1-16.
↑Вперше надруковано у журналі «Основа», 1862, №1-2. с. 17-70; 30-81.
↑Надруковано в 1-му номері «Основи» за 1862-й рік.
↑Огненный змѣй. Повѣсть П. Кулѣша // Київ: Кіевлянинъ, издалъ М. Максимовичъ. 1841. Кн. ІІ. С. 181—288. Переклад українською: Огняный змѣй. Украинська повѣсть П. Кулѣша. Переклад зъ россійського Кс. Кл. // Львів: Вечерницѣ. 1862. — Ч. 20. — 14 черв. — С. 155—159; Ч. 21. — 21 черв. — С. 170—174; Ч. 22. — 28 черв. — С. 185—190; Ч. 23. — 5 лип. — С. 203—205; Ч. 24. — 12 лип. — С. 209—213; Ч. 25. — 19 лип. — С. 217—220; Ч. 26. — 26 лип. — С. 225—228.
↑Український переклад — М. Микола. Споминки юних літ Миколи М. Яков Яковлевич. — Правда, 1875, ч. 8-13.
↑Оригінал повісті написаний російською мовою. За життя автора не публікувалася. Була віднайдена вже у ХХ-му столітті й опублікована в 1930-му році в українському перекладі.
↑Вперше надруковано у журналі «Русский вестник», 1859, № 1-2; український переклад надруковано у журналі Правда в 1867-му році, ч. 3-20.
↑Повість надруковано в другому номері журналу Основа за 1861-й рік. с. 56-101.
↑Уривки роману друкувалися в "Основі" (березень, 1861) та в газеті "Чернігівський листок" за 1862-й рік; також у 1862 році твір вийшов окремим виданням у Санкт-Петербурзі
↑Переробка польської повісти Михайла Грабовського. Український переклад — «Завірюха в степах», опубліковано в журналі «Правда» того ж року (числа 12 та 13-14)
↑Опубліковано посмертно в 1998-му році в 3-му номері журналу «Київська старовина».
↑Опубліковано посмертно в «Русском обозрении», 1897, № 3–5
↑Зберігся лише початок роману; вперше опубліковано в журналі «Вестник Юго-Западной России» за серпень та вересень 1862-го року; українського уривок надруковано в 1910-му році в 5-му томі "Творів" Куліша
↑Станом на сьогодні, доля роману невідома; написаний в часи успадкування хутору Мотронівка, він, за словами автора, мав бути «автобіографічним» і «політико-історичним» — однак видавець «Вісника Європи» Михайло Стасюлевич відхилив цей твір через, на думку Куліша, його аристократизм та монархізм. // Євген Нахлік. Пантелеймон Куліш: особистість, письменник, мислитель. Т. 1. Життя Пантелеймона Куліша. — с. 312—313.
↑Написано як передмова до видання вибраних творів Квітки (1858). Вийшло також окремою книжкою
↑Лише цей том підписано прізвищем Куліша. Однак, на думку Євгена Кирилюка, «є підстави гадати, що й інші томи переклав Куліш» // Кирилюк, Бібліографія пряць Куліша та писань про нього, с. 39. В той же час, перекладачем 8-го тома (3 частини) зазначено «г. Душмина», 9-го — «г. Резкнера», 10-го — Резкнер і Чернишевський, а 11-го — «Н. Г. Чернишевського». Автори 6-го, 12-го та 13-го томів перекладу не зазначені.
↑лист Куліша до Якова Головацького, надрукований у москофільському часописі Слово, 1867, № 44 без відома автора.
↑Попри те, що Куліш зазначений у виданні лише редактором, фактично він став співавтором, через що редактор «розійшовся з сином автора».
↑Куліш був упорядником цього зібрання творів і написав до нього передмову ("Отъ издателя", I—IV)
↑Автобіографія Куліша надрукована у журналі «Правда».
↑Передруковано у 26-му томі творів Франка, 1980. — с. 161‒180
↑Вперше надруковано як передмову до виданняроману «Михайло Чарнишенко» у 1929 році.
↑Вперше надрукована як передмова до видання: Куліш П. Поезії / вибір, ред. і ст. М. Зерова. – Київ : Книгоспілка, 1927 [1] [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.]
Библіографичний покажчыкъ пысаннивъ П. Кулиша // Дубо́ве Лы́стє. Альманахъ на згадку про П. О. Кулиша. Упорядкували: М. Чернявський, М. Коцюбинський, Б. Гринченко. Кыив: З друкарні Петра Барського, 1903. 278 стор.