Біла Криниця (Чернівецький район)

село Біла Криниця
	Собор Успіння Пресвятої БогородиціСобор Успіння Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Чернівецький район
Тер. громада	Кам'янецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA73060230030017017
Облікова картка	Біла Криниця
Основні дані
Засноване	1760—1780
Населення	169 осіб
Поштовий індекс	60440
Телефонний код	+380 3734
Географічні дані
Географічні координати	47°58′37″ пн. ш. 25°53′0″ сх. д. / 47.97694° пн. ш. 25.88333° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	450 м
Відстань до; обласного центру	45,1 км
Відстань до; районного центру	18,9 км
Місцева влада
Адреса ради	60440, Чернівецька область, Чернівецький район с. Старий Вовчинець
Сільський голова	Остафійчук Петро Радулович
Карта
	Біла Криниця
	Біла Криниця
Мапа
	Біла Криниця у Вікісховищі

Бі́ла Крини́ця — село в Україні, у Кам'янецькій сільській громаді Чернівецького району Чернівецької області.

Світовий духовно-історичний центр старообрядництва. У 1996 році в Білій Криниці проходив всесвітній старообрядницький собор.

У старообрядництві це невеличке село на кордоні з Румунією відоме тим, що тут 28 жовтня 1846 року було відновлено тричинну ієрархію — у сущому сані до старообрядців приєднався митрополит Амвросій. До 160-річчя цієї події 14-17 вересня 2006 року в українському селі Біла Криниця пройшов Освячений собор старообрядницької церкви.

Географія

Село розташоване в історичному регіоні Буковина за 45 км від Чернівців (автошлях Т 2636), поблизу кордону з Румунією, Біла Криниця—Климоуці. На північному заході від села бере початок річка Тарнаука, ліва притока Сучави. На півдні від села на українсько-румунському кордоні бере початок річка Русулуй, ліва притока Сучави.

Клімат

Біла Криниця знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.

Історія

Із січня 1775 року село в складі імперії Габсбурґів (Австрія). Від 28 листопада 1918 року село Біла Криниця опинилося у складі Румунії (повіт Радівці). На той час велику частину населення села становили російські липовани.

Біла Криниця — центр поселення старовірів на Буковині, резиденція старообрядницького архієрея. Російські старообрядці (інші назви: липовани, пилипони) прибули на Буковину з Причорномор'я, Молдавії, Валахії та Бессарабії в 1760—1780-х pp. Поселення липован з'явилися у трьох повітах. Австрійська влада, зацікавлена у заселенні Буковини, ставилася до прибульців прихильно. Патентом від 1783 року імператор Йосиф II звільнив їх від податків на 20 років і гарантував свободу віровизнання. За невелику плату переселенці одержали землю й були звільнені від панщини, а також на 50 років — від військової служби.

Із 28 червня 1940 року Північна Буковина стала частиною СРСР. Радянські війська з'явилися у селі 30 червня. Митрополит Силуан Кравцов, тяжко хворий на той момент, був змушений покинути Білу Криницю й вирушив у Бреїлу, де отримав притулок.

З 1991 року в складі незалежної України.

Населення

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 169 осіб^[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Відсоток
російська	76,33 %
українська	20,12 %
молдовська	2,37 %
румунська	0,59 %

Старообрядництво

За матеріальної допомоги одновірців із Росії село мало свій церковний центр: монастир і собор. На базі жіночого Білокриницького монастиря в 1844 році було створено єпархію, а з 1846 — ієрархію на чолі з митрополитом (Білокриницька митрополія), яка висвячувала священиків і єпископів для старообрядців усього світу.

Село стало центром відновлення старообрядців (т. зв. поповців, які, на відміну від безпоповців, мали священиків та визнавали таїнства). 28 жовтня 1846 року в Білій Криниці, у Покровському соборі, відбулося приєднання митрополита Амвросія до Православної старообрядницької церкви.

Покровський монастир був найбільшим духовно-просвітницьким центром на Буковині. Тут проживали митрополит, єпископ, вікарій, священноінок, два ієродиякона, по тридцять ченців і послушників. У монастирі була зібрана велика бібліотека, переписувалися книги, зберігався архів митрополії. На території обителі розташовувалися Покровський собор, храм Св. Миколи, митрополичі палати, двоповерховий братський корпус.

Наприкінці 1940-х років Покровський монастир було зруйновано. На монастирському цвинтарі збереглися могили білокриницьких митрополитів, ченців Павла й Алімпія — місцевих святих.

У 1940-х роках митрополію перенесено до Румунії. Нині резиденція митрополита білокриницького — Бреїла.

У роки радянської влади собор був закритий і тільки наприкінці 1980-х років його повернуто віруючим. У 1992 році знову освячений. Успенський собор донині належить жіночому старообрядницькому монастиреві.

У 1988 році в Білій Криниці створено музей старообрядництва, але в 1996 році його було закрито у зв'язку зі скороченням витрат державного бюджету, а експонати передано в обласний краєзнавчий музей.

На місці чоловічого монастиря, постраждалого під час Другої світової війни, облаштовано прикордонну заставу.

Пам'ятки

Великий митрополичий собор збудовано в 1900—1908 роках на кошти московського купця Гліба Степановича Овсянникова в пам'ять про сина Олександра, який помер молодим. Автор проекту — придворний архітектор австрійського імператора В. І. Клік. Храм освячено в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці митрополитом білокриницьким Макарієм у співслужінні архієпископа московського Іоанна. В його декоративному оформленні чітко простежуються риси російської архітектури XVII—XVIII ст. Споруда нагадує Собор Василя Блаженного в Москві. Поблизу — Космодем'янська церква XVIII-XIX століття, типово української дерев'яної архітектури.