Білошицький Анатолій Васильович

Анатолій Білошицький
Анатолій Білошицький
Народився	18 жовтня 1950(1950-10-18)  Коростень, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер	1994
Громадянство	УРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	композитор
Alma mater	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Анатолій Васильович Білошицький (нар. 18 жовтня 1950(19501018), Коростень, Житомирська область — 18 жовтня 1994, Київ) — український композитор, диригент, педагог, баяніст.

Народився в м. Коростені 18 жовтня 1950 року. Навчався в Коростенській дитячій музичній школі по класу баяна, в 1967 році вступив на другий курс Житомирського музичного училища ім. В. С. Косенка по класу баяна. В 1968—1970 рр. проходив службу в армії у військовому духовому оркестрі під керуванням військового диригента майора Мязя (м. Овруч). У 1972 році закінчив Житомирське музичне училище ім. В. С. Косенка.

1972—1973 рр. — викладач класу баяна Коростенської дитячої музичної школи, керівник оркестру баяністів, естрадного оркестру Міського будинку культури.

У 1973 р. А. Білошицький поступає до Київської державної консерваторії ім.П.І. Чайковського по класу баян.

У 1978 році А. Білошицький закінчує з відзнакою оркестровий, а у 1981 році — композиторський факультет (дипломна робота — Симфонія для великого симфонічного оркестру)^[1] Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського (клас баяна В. Панькова, диригування Ю. Тарнопольського, композиції А. Коломійця).

У 1978—1987 роках працював викладачем та керівником оркестру народних інструментів у Київському музичному училищі ім. Р. М. Гліера. У 1987—1994 — викладач, старший викладач (1989), в. о. доцента (1994) класу диригування та інструментування Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського (у 1988—1989 рр. — художній керівник та диригент оркестру народних інструментів), а з 1994 р. — диригент Національного духового оркестру України.

За роки праці у Київському музичному училищі ім. Р. М. Гліера та Київській Державній консерваторії ім. П. І. Чайковського А. Білошицьким підготовлено 11 концертних програм, з якими диригент виступив у 28 концертах. Більшість творів вітчизняної та світової класики було оркестровано для колективів народних інструментів самим А. Білошицьким.

Перші баянні твори було написано А. Білошицьким в 1972 р., останній твір Концерт для фортепіано та оркестру — в 1994 році. Клавір двох частин концерту для фортепіано був завершений композитором за чотири дні до смерті.

Член Національної спілки композиторів України (1986).

Помер А. В. Білошицький 18 жовтня 1994 року — в день свого народження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року Коростенській дитячій музичній школі присвоєно ім'я А. В. Білошицького^[2].

Серед учнів А. В. Білошицького — Олександр Клименко^[3].

З «Автобіографії» композитора (переклад з російської):^[4]

Я, Білошицький Анатолій Васильович, народився 18 жовтня 1950-го року у місті Коростені, Житомирської області в родині залізничника. Мій батько, Білошицький Василь Олександрович, 1924-го року народження, працював  машиністом вуглепідйомного крану у паровозному депо Коростеньського відділення Південно-Західної залізниці. Він помер у 1966-му році, коли мені було 16 років. Мати, Білошицька Катерина Михайлівна (дівоче прізвище Кондренко), працювала у той час секретарем народного суду Коростеньського району Житомирської області. В даний час – на  пенсії. Моя сестра  Білошицька (зараз Бітюкова) Валентина Василівна, 1954 року народження, нині живе і працює у місті Нижнєвартовську.

У 1957 році я розпочав навчання в середній школі, а в 12 років почав займатися по класу баяна і в дитячій музичній школі. […] Як і більшість моїх однолітків, брав участь у шкільній самодіяльності: грав у духовому оркестрі, оркестрі народних інструментів, співав у хорі і акомпанував, керував естрадним оркестром.

У 1967 році брав участь у конкурсі виконавців дитячих музичних шкіл. […] Мені було присуджено перше місце в області серед баяністів, і я брав участь у заключному  турі конкурсу у місті Києві. У цьому ж, 1967-му році, закінчив середню та музичну (з відзнакою) школи і вступив до ІІ го курсу Житомирського музичного училища ім. В. С. Косенка по класу баяна.

У жовтні 1968 році був призваний до війська. […] Брав участь у художній самодіяльності: керував естрадним оркестром, акомпанував танцювальному колективу. Закінчив службу в 1970-му році у військовому оркестрі в/ч 11603 міста Овруча, Житомирської області. Після демобілізації повернувся до Житомирського музичного училища. […]

У 1972 році  закінчив з відзнакою училище і працював протягом року викладачем класу баяна у Коростенській  дитячій музичній школі, […] керував естрадним оркестром міського Будинку культури.

У 1973-му році  вступив до Київської  державної консерваторії на оркестровий факультет по класу баяна. У студентські роки брав участь у громадському житті консерваторії: обирався головою студентської ради, головою комітету профспілки, головою посту народного контролю, входив до складу  партбюро консерваторії.

У 1977-му році брав участь у Республіканському конкурсі на найкращий твір для народних інструментів. Моя Друга сюїта для баяна була відмічена премією.

У 1978-му році закінчив з відзнакою оркестровий факультет Київської державної консерваторії (по класу баяна в. о. проф. Панькова В. С., по класу диригування в. о. проф. Тарнопольського Ю. І.), мені була надана рекомендація до асистентури-стажування з диригування. Цього ж року мене було переведено на композиторський факультет Київської консерваторії, який закінчив у 1981-му році по класу в. о. проф. Коломійця А. О. (дипломна робота – Симфонія № 1 для великого симфонічного оркестру).

З 1978 року почав працювати викладачем Київського музичного училища ім. Р. М. Гліера, а з 1981-го року – викладачем інструментування та диригування (погодинно) на кафедрі народних інструментів  Київської консерваторії.

В 1983 році став переможцем Республіканського конкурсу на найкращий твір для оркестрів і ансамблі  народних інструментів.

В даний час одружений. Моя дружина, Білошицька Ольга Леонідівна (дівоче прізвище Найбич), працює інженером технічного відділу Мінлегпрому УРСР. Ми маємо двох дітей.

10/XII, 1984. Білошицький

для великого симфонічного оркестру

• Симфонія № 1 (1981);
• Сюїта «З глибини віків» (1983);
• Симфонія № 2 (1984);
• Концерт для фортепіано з оркестром «Concerto romantico» (1994, після смерті Анатолія Білошицького Євген Станкович зробив інструментування концерту для симфонічного оркестру, Анатолій Дубина – для оркестру народних інструментів);

для баяна

• Три характерні віртуозні етюди (1977);
• 4 сюїти: № 2 «Романтична» (1977), «Пори року» (українська дитяча сюїта) (1985), № 3 (іспанська) «З поезії Ф. Г. Лорки» (1992), № 4 «З глибин віків» (шість мініатюр) (1992);
• 3 партити (1985, 1987, 1988);
• В іспанському стилі. Концертний триптих (1992);
• Л. Рід – А. Білошицький. Вальс (концертна транскрипція) (1993);
• На теми Джорджа Гершвіна. Фантазія-каприччо (1993);
• Дві імпровізації в стилі джаз-ретро (1994);

для інших інструментів

• п'єси та інструментування для естрадного, духового, народного оркестрів;
• «Легенда» для скрипки і оркестру народних інструментів (1978);
• «Пори року». Концертна сюїта для ансамблю народних інструментів (1982);
• «В наслідування іспанському». Концертний триптих для домри і фортепіано (1987);
• «Місячна ніч». Ноктюрн-поема для балалайки з фортепіано (1987);
• п'єси для фортепіано, гітари;
• етюди для домри;
• обробки народних пісень і танців для хореографічного ансамблю;
• музика до радіовистави;
• пісні.

• 23—24 жовтня 2005 року в Білій Церкві та Житомирі ансамбль сучасної музики САТ (у складі: Олександр Клименко, Михайло Стрельников, Данило Перцов) презентував літературно-музичну програму пам'яті Анатолія Білошицького «Косутрафоніор 3» та «Косутрафоніор 4».
• У 2007 році у житомирському видавництві «Полісся» вийшла друком книжка «Свята до музики любов: Анатолій Білошицький у спогадах сучасників» (упорядники Г. В. Цепкова, В. Ю. Шамара)^[5].
• Альбом «Copicat» (2012) ансамблю САТ містить баянну композицію «Мелодекламація пам'яті Анатолія Білошицького»^[6].
• Про Анатолія Білошицького згадується в книзі Олександра Клименка «Весь цей літературний джаз» (2017) і книзі «Розмови про життя і мистецтво» (2019), написаній Галиною Пагутяк і Олександром Клименком.

• Давидов М. Київська академічна школа народно-інструментального мистецтва. — К., 1998. — 223 c.
• Давидов М. Історія виконавства на народних інструментах (Українська академічна школа). — К., 2005. — 420 с.
• Клименко Ж. До питання становлення та еволюції стильових тенденцій у творчості А. Білошицького. — Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. — Вип. 77, серія: Музичне виконавство, книга чотирнадцята. — К: НМАУ, 2008. — С. 44—54.
• Клименко Ж. Романтична спрямованість творчості А. Білошицького в контексті еволюції української музики другої половини XX століття. — Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. Мистецтвознавчі записки. — Вип. 14. — Київ, 2008. — С. 60—66.
• Клименко Ж. Художньо-естетичні детермінанти творчості А. Білошицького. — Музикознавчі студії Інституту мистецтв СНУ імені Лесі Українки та національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Збірник наукових праць. — Вип. 6 — Луцьк, 2010. — С. 95—103 [Архівовано 18 Березня 2022 у Wayback Machine.].
• Клименко Ж. Тема Іспанії в творчості А. Білошицького. — Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського. Вип. 96. Музичне виконавство і педагогіка: історія, теорія, інтерпретаційні аспекти композиторської творчості. — К. 2011. — С. 126—135.
• Клименко Ж. Літературна програмність в аспекті романтичної спрямованості творчості А. Білошицького. — Збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Вип. 2. Творчість композиторів України для народних інструментів: матер. 2-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяч. 75-річчю від дня народження В. Власова. (02.12.2011, м. Дрогобич) / ред. упор. А. Душний; ДДПУ ім. І. Франка. — Дрогобич: 2011. — С. 65—73.
• Клименко Ж. Літературний текст в аспекті дослідження стильових ознак творчості А. Білошицького. — Музикознавчі студії Інституту мистецтв СНУ імені Лесі Українки та національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Збірник наукових праць. — Вип. 12 — Луцьк, 2013. — С. 24—34;1.
• Матеріали  Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 65-річчю від дня народження видатного композитора і педагога  Анатолія Білошицького. — Київ-Ніжин: видавець ПП Лисенко М. М., 2015. — 152 с.
• Свята до музики любов: Анатолій Білошицький у спогадах сучасників / упоряд. Г. В. Цепкова, В. Ю. Шамара. — Житомир : Полісся, 2007. — 174 с.

• Інформація про композитора на сайті ЕСУ [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Трагічна фермата долі Анатолія Білошицького [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.];
• Анатолій Білошицький — (1950–1994) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.];
• Білошицький Анатолій Васильович // Українська музична енциклопедія / Г. Скрипник. — Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. — Київ, 2006. — Т. 1. — С. 215 . — ISBN 966-02-4100 (Т. 1).