Бірюков Олексій Петрович

Бірюков Олексій Петрович
Народився	13 березня 1917(1917-03-13)  Кадіївка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	4 липня 1996(1996-07-04) (79 років)  Стаханов, Луганська область, Україна
Країна	Російська імперія  СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури (1940) і Латвійська академія мистецтв (1950)
Вчителі	Федченко Василь Харлампійович, Теодор Залькалнсd і Карліс Земдегаd
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України

Олексій Петрович Бірюков (нар. 13 березня 1917, Кадіївка — пом. 4 липня 1996, Кадіївка) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1962 року.

Народився 13 березня 1917 року в місті Кадіївці (тепер Луганська область, Україна). У 1932—1937 роках навчався у Ворошиловградському художньому училищі (педагог Василь Федченко); у 1938—1940 роках — в Інституті живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна Академії мистецтв СРСР в Ленінграді. Брав участь у німецько-радянській війні.

Після закіннчення війни, у 1946—1950 роках навчався у Академії мистецтв Латвійської РСР в Ризі (педагог Теодор Залькалнс; дипломна робота — фігура Максима Горького, керівник Карліс Земдега). Брав участь у виставках з 1952 року.

З 1950-х років і до смерті працював скульптором у Стахановському відділенні Луганського художньо-виробничого комбінату. У 1960–1970-х роках був керівником Стахановської міської організації Товариства охорони пам'яток історії та культури України. Проживав у Кадіївці в будинку на вулиці Леніна, 1, квартира 22. Помер в Кадіївці 4 липня 1996 року.

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Основна тематика — Друга світова війна, праця. Твори:

• «Пісня» (1946, фарфорова статуетка);
• «Дівчина, яка збирає гриби» (1947, фарфорова статуетка)
• «Відновлення Донбасу» (1947, гіпсовий барельєф);
• «Врубмашиністи» (1947, гіпсовий барельєф);
• проєкт пам'ятника радянським воїнам, полеглим під час німецько-радянської війни у Ризі (1948, гіпс; друга премія на конкурсі Ради Міністрів Латвійської РСР; Ризький музей архітектури);
• «Робітник» (1952, залізобетон);
• портрет гірничого майстра П. Бірюкова (1954, у співавторстві з В. Дядичевим);
• «В. І. Ленін» (1957, залізобетон; у співавторстві з В. Дядичевим);
• групи «Мир» для фонтана (1959, залізобетон);
• «В. І. Ленін» (1961, у співавторстві з В. Федченком, Г. Смєшним, І. Чумаком);
• «Шахтар» (1963, склопластикова статуетка);
• монумент «Вічна слава героям Жовтневої революції» на площі Революції у Луганську (1963, у співавторстві з В. Федченком та Г. Смєшним);
• обеліск до 20-річчя перемоги над німецько-фашистськими загарбниками у Другій світовій війні у Кадіївці (1965);
• портрет шахтаря І. Чеснокова на шахті імені Чеснокова, тресту «Кадіїввугілля», Кадіївка (1966);

• пам'ятник М. Горькому в селі Верхній Мануйлівці Полтавської області (1968).

Брав участь у створенні монументів:

• «Першовідкривач Донбасу Г. Г. Капустін» (1960, залізобетон, Лисичанськ);
• «Вічний вогонь» (1963, граніт, залізобетон, Луганськ).

• Бирюков, Алексей Петрович // Художники народов СССР: Биобиблиографический словарь: В шести томах. — Том 1. Москва: Искусство, 1970. — сторінка 401 (рос.);
• Бірюков Олексій Петрович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 43.
• Бірюков Олексій Петрович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 27.;
• Гавричкова Н. Ю. Бірюков Олексій Петрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.;
• Мар. Гончаренко. Бірюков Олексій Петрович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019, сторінка 124. ISBN 978-966-02-8960-4.