В'язниця Седная
В'язниця Седная — військова в'язниця в Сирії, нею керував уряд династії Асадів (президентів Хафеза аль-Асада та його сина Башара Асада). В'язниця підпорядковувалась безпосередньо міністру оборони країни і управлялась військовою поліцією[1][2] та військово розвідкою[3]. Отримала характеристику «бійні для людей»[3] і вважається символом жорстокості режиму через застосування до ув'язнених тортур, сексуального насилля та масових страт[4] . В'язниця розташована за 30 км на північ від Дамаска і використовувалася для утримання політичних в'язнів, військовослужбовців та цивільних, підозрюваних у протистоянні режиму Асада[2][3]. За даними організації з прав людини Amnesty International, на території в'язниці розміщено дві будівлі, які можуть вмістити 10-20 тисяч ув'язнених[2]. Після повалення режима Асада 8 грудня 2024 р. утримувані у Седная в'язні були звільнені. Серед ув'язнених були чоловіки, жінки та діти[5]. Відомості про в'язницю СеднаяВ'язниця була побудована на початку 1980-х рр., а перші ув'язнені прибули до закладу площею 1,4 км² у 1987 році, в період правління президента Хафіза аль-Асада[3][6]. З початком громадянської війни у Сирії в 2011 році Седная стала головною політичною в'язницею в Сирії[3], використовувалась для утримання опонентів режима[1] і називалась «кінцевим пунктом призначення»[7]. Апарат державної безпеки Сирії розглядав ув'язнення як ключовий спосіб придушення інакомислення[5]. На території в'язниці розміщено два ізолятори:
Під Білою будівлею розміщувалась «камера для страт», де одночасно могли бути страчені через повішення декілька десятків в'язнів[3]. У 2012 р. це приміщення було розширено[3]. У 2017 р. на основі супутникових знімків Держдепартамент США заявив про можливу побудову на території в'язниці (впритул до Білого корпуса) крематорію для утилізації останків убитих в'язнів і приховування масштабів масових вбивств у в'язниці[3][9]. Протягом періоду свого функціонування територія в'язниці посилено охоронялась: зовнішню частину в'язниці патрулював загін із 200 військовослужбовців із додатковими 250 солдатами військової розвідки та військової поліції, відповідальними за внутрішню безпеку[3]. Зовнішній периметр і центр комплексу замінований протитанковими та протипіхотними мінами[3][8], мур увінчаний колючим дротом[3]. До повалення режима Асада схема в'язниці була суворо засекреченою, зображення зсередини не публікувались[3]. У 2016 р. на основі свідчень колишніх в'язнів Седная було реалізовано спільний проєкт Amnesty International і Forensic Architecture, що передбачав створення 3d-моделі в'язниці . Кількість загиблих в'язнівУвагу правозахисних організацій в'язниця Седная привернула у липні 2008 року, після розголошення інформації про застосування тортур і зброї до ув'язнених під час бунту та загибелі невідомої кількості в'язнів[10]. Інформація про порушення прав ув'язнених потрапила до правозахисників через мобільні телефони охоронців, відібрані в них під час бунту[10]. Проте журналісти і моніторингові групи не допускались на територію в'язниці[11]. Сирійська влада не оприлюднила жодних офіційних заяв щодо подій[10], за виключенням короткого прес-релізу офіційного сирійського інформаційного агентства SANA: «кілька ув'язнених… спричинили хаос і порушили громадський порядок у в'язниці та напали на інших ув'язнених… під час перевірки адміністрацією в'язниці… Ситуація вимагала втручання підрозділу охорони для наведення порядку у в'язниці»[10]. Після початку у 2011 р. громадянської війни в Сирії кількість ув'язнених у Сирії суттєво збільшилась — з 24,3 % до 2011 року до 87,6 % після 2011 року[12] Відповідно, збільшилась кількість ув'язнених і жертв в'язниці Седная. У доповіді Асоціації затриманих і зниклих безвісти у в'язниці Седная (ADMSP), що була оприлюднена в листопаді 2019 р., зазначено, що після 2011 року суттєво збільшилось застосування всіх типів фізичних, психологічних і сексуальних тортур, спрямованих на «залишення видимих фізичних наслідків, які супроводжують затриманого протягом тривалого часу після його звільнення»[12]. За словами правозахисників, Седная «фактично стала табором смерті»[13]. У серпні 2016 р. Amnesty International повідомила про смерть приблизно 17 723 в'язнів в результаті тортур і позбавлення їжі, води та медичної допомоги в період з березня 2011 року по грудень 2015 року (в середньому 300 смертей щомісяця)[14][15], а згідно оприлюдненого в лютому 2017 р. звіту Amnesty International, підготовленого на основі свідчень 84 колишніх охоронців і затриманих працівників в'язниці, протягом 5 років у ній було страчено від 5 000 до 13 000 людей[16][15][9]. Масові повішання відбувались із швидкістю від 20 до 50 осіб (щотижня або двічі на тиждень)[4][9]. Страті передував «військово-польовий суд» тривалістю до трьох хвилин з обов'язковим смертним вироком[15]. Тіла страчених спочатку зберіглися у «соляних кімнатах»[8], потім вантажівками перевозились до військового госпіталю Тішрін у Дамаску для фіксації смерті (від серцевої або дихальної недостатності) та поховання в братських могилах, розташованих на військовій території[8][15]. За твердженням Amnesty, ймовірні страти були санкціоновані на найвищому рівні сирійського уряду[15].Сирійський уряд відкинув претензії Amnesty як «безпідставні» та «позбавлені правди», наполягаючи на тому, що всі страти в Сирії дотримувалися належної правової процедури[9]. За оцінками правозахисників, у період з 2011 по 2018 рік понад 30 тисяч ув'язнених було страчено або померло внаслідок тортур, відсутності медичної допомоги чи голоду[3]. За даними Сирійського центру моніторингу за дотриманням прав людини (англ. Syrian Observatory for Human Rights, SOHR), станом на січень 2021 р. у в'язниці внаслідок тортур, жорстокого поводження і масових страт загинуло 30 тисяч ув'язнених[17]. Наведені цифри, за припущенням Amnesty International, є нижчими за реальну кількість загиблих, оскільки десятки тисяч людей у Сирії вважаються зниклими без вісти[14]. Звільнення в'язнів8 грудня 2024 р., після повалення режима Асада, в'язниця була захоплена повстанцями, а ув'язнені звільнені. До 10 грудня 2024 р. тривали оперативно-розшукові заходи по виявленню ув'язнених у потенційно нерозкритих секретних камерах і підвалах в'язниці Седная, оскільки була інформація про існування прихованого підземного корпусу (т. зв. «червоного крила»)[7]. Інформація про «червоне крило» розповсюджувалася через соціальні мережі і оперувала цифрами від 1500 до 10 000 ув'язнених під землею[8][13]. Пошук здійснювався сирійською організацією цивільної оборони «Білі шоломи» із залученням осіб, знайомих із в'язницею та її плануванням, і включав ретельний обшук усіх секцій, приміщень, підвалів, подвір'їв та прилеглих територій колонії, обстеження входів, виходів, вентиляційних шахт, каналізації, водопровідних труб, електропроводки, кабелів камер спостереження[18]. Під час оперативно-розшукових заходів використовувалися звукові зонди та пошукове обладнання, кінологічні групи[7]. 10 грудня 2024 р. організація «Білі шоломи» повідомила, що жодних доказів існування невиявлених таємних камер або підвалів знайдено не було[18][4]. Асоціація затриманих і зниклих безвісти у в'язниці Седная (ADMSP) також підтверила це 10 грудня 2024 р.[8]. Джерела
Примітки
|
||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
