Прибуття вакцини Солка проти поліомієліту зі Сполучених Штатів в амстердамський аеропорт Схіпхол у 1957 році
Вакцинальна дипломатія[1] — це форма медичної дипломатії, що означає застосування вакцин для покращення дипломатичних відносин країни та впливу на інші країни.[2][3] Водночас вакцинальна дипломатія також означає набір дипломатичних заходів, вжитих для забезпечення доступу до найкращих зразків у розробці потенційних вакцин, для посилення двосторонньої та/або багатосторонньої співпраці між країнами у проведенні спільних досліджень і розробок, і, у разі оголошення початку виробництва забезпечення підписання договору на закупівлю вакцини в найкоротший термін.[4] Хоча в основному цей термін поширюється в контексті постачання вакцин проти COVID-19, він також відіграв певну роль у розповсюдженні вакцини проти віспи.[5][6][7]
Рання історія вакцинальної дипломатії
Дослідники визначили, що вакцинальна дипломатія відбувалася ще з першої вакцини, вакцини Едварда Дженнера від віспи. Її також було виявлено в появі в СРСР вакцини Альберта Сабіна проти поліомієліту.[8]ООН також виступила посередником у припиненні вогню для проведення кампаній вакцинації, як, наприклад, з талібами в Афганістані.[9]
Китай пообіцяв виділити 2 мільярди доларів США на підтримку зусиль ВООЗ щодо програм боротьби з COVID-19, кредит на 1 мільярд доларів США, щоб зробити свою вакцину доступною для країн Латинської Америки та Карибського басейну, а також надати 5 країнам Південно-Східної Азії пріоритетний доступ до вакцини.[48][49][50] Вакцина «BBIBP-CorV» і «Коронавак» були схвалені ВООЗ як частина COVAX.[38][51] До липня 2021 року Глобальний альянс з вакцин підписав попередні угоди про закупівлю 170 мільйонів доз вакцини «BBIBP-CorV», 350 мільйонів доз «Коронавак» і 414 мільйонів доз SCB-2019, ще однієї вакцини проти COVID-19 у III фазі клінічних досліджень.[52][53]
Усі ці дії були складовою реалізації китайської стратегії «дипломатії в масках», коли держава розповсюджувала медичні препарати, включно з вакцинами проти COVID-19, і надавала фінансову підтримку іншим європейським країнам, намагаючись відновити імідж країни, який до недавнього часу був зневажливий та навіть ганебний, оскільки Китай підозрювався в неефективних заходах проти поширення хвороби та приховуванні масштабів епідемії. З іншого боку, ці дії продемонстрували, що Китай є прагматичним, самостійним вирішувачем проблем, готовим встановлювати альянси з іншими націями, що суперечать ізоляціоністській політиці Сполучених Штатів.[54] Крім того, Китай використовував цю можливість, щоб дистанціюватися та навіть змінити наратив щодо початку COVID-19, просуваючи свої успіхи на основі своєї політичної моделі порівняно із Заходом.[55]
Індія
Індія відправила вакцину проти COVID-19 на Сейшельські острови в рамках програми «Vaccine Maitri».
До кінця березня 2021 року Індія виготовила 125 мільйонів доз вакцин проти COVID-19 і експортувала 55 мільйонів доз вакцини.[56] 84 країни отримали вакцини з Індії через COVAX, гранти або регулярні закупівлі.[57]
Під час другої хвилі епідемії COVID-19 в Індії програму «Vaccine Maitri» призупинили до липня 2021 року внаслідок збільшення кількості випадків COVID-19 в Індії.[60][61] Станом на 29 травня 2021 року Індія експортувала 66,4 мільйона доз вакцини, включаючи 10,7 мільйона доз, наданих як грант більш ніж 95 країнам.[62]
Міністерство охорони здоров'я Індії повідомило, що країна відновить експорт вакцин проти COVID-19 у рамках ініціатив «COVAX» та «Vaccine Maitri» до жовтня 2021 року, обіцяючи збільшення поставок, яке відбудеться напередодні переговорів на високому рівні щодо усунення нерівності щодо вакцин, а керівник Всесвітньої організації охорони здоров'яТедрос Аданом Гебреїсус привітав рішення Індії відновити експорт вакцини проти COVID-19 як «важливу подію» на підтримку мети досягти 40-відсоткового рівня вакцинації в усіх країнах до кінця року.[63]
Мексика
Міністр закордонних справ Мексики Марсело Ебрард оголосив про домовленості з «CanSino Biologics» і «Walvax» про проведення клінічних досліджень вакцин з Китаю з можливістю виробництва вакцин у Мексиці. Марсело Ебрард також оголосив про домовленості з «Johnson & Johnson» про дослідження розробленої в США вакцини в Мексиці.[64]
Під час президентства Трампа міністр охорони здоров'я та соціальних служб Алекс Азар заявив, що США поділяться вакциною з іншими країнами лише після того, як будуть задоволені потреби Сполучених Штатів.[3] США профінансували[69] та розмістили багатомільярдні замовлення на закупівлю сотень мільйонів вакцин у британсько-шведської фірми «AstraZeneca» та німецької компанії «BioNTech» у співпраці з американською фірмою «Pfizer».[70] США запропонували Індонезії розробку вакцини під час телефонної розмови між Майком Помпео та Ретно Марсуді в серпні 2020 року.[65]
Адміністрація Джо Байдена пообіцяла фінансувати виробництво вакцин у різних країнах, повідомивши на саміті чотирьох країн у березні 2021 року, що до кінця 2022 року вона забезпечить постачання до одного мільярда вакцин проти коронавірусу по всій Азії разом з Індією, Австралією та Японією.[71] Експортна політика Сполучених Штатів щодо вакцин була розкритикована виданням «The Independent» як «вакцинальний апартеїд».[72]
Європейський Союз
Британську компанію «AstraZeneca» звинуватили у тому, що вона надає перевагу ринку Великої Британії та тому, що її виробництво вакцини в ЄС відстає від виробництва у Великій Британії. Дипломатичні протести ірландської та британської сторін вирішили проблему, і погрози було відкликано.[73] У березні 2021 року ЄС планував знову призупинити експорт вакцин, щоб стимулювати Велику Британію експортувати вироблені в країні вакцини.[74]
Вакцинальний націоналізм
Нерівномірний розподіл виробництва та закупівлі вакцин призвів до побоювань щодо «вакцинального націоналізму»[75], коли розвинені країни отримають вигоду від виробництва власної вакцини, а бідніші країни не отримають доступу до вакцини якнайшвидше, що зрештою продовжить пандемію.[76] Подібне явище спостерігалося під час пандемій грипу H1N1 та епідемії гарячки Ебола.[77] Під час пандемій, на думку низки оглядачів, ведеться «дипломатична гонка… за потенційними вакцинами».[4]
Інше занепокоєння полягає в тому, що заможніші країни отримають пріоритетний доступ до вакцин відповідно до їх платоспроможності.[78] З метою протидії такому розвитку подій було створено програму COVAX.[79] У 2021 році спостерігався нерівний розподіл вакцин за принципом вакцинального націоналізму між країнами з високим, середнім і низьким рівнем доходу. Дослідження, проведене в серпні 2021 року, дійшло висновку, що така поведінка призвела до збільшення передачі COVID-19, особливо тому, що вона сприяє розвитку варіантів COVID-19.[80]
↑Wagner, Caroline E.; Saad-Roy, Chadi M.; Morris, Sinead E.; Baker, Rachel E.; Mina, Michael J.; Farrar, Jeremy; Holmes, Edward C.; Pybus, Oliver G.; Graham, Andrea L.; Emanuel, Ezekiel J.; Levin, Simon A. (2021). Vaccine nationalism and the dynamics and control of SARS-CoV-2. Science. 373 (6562): eabj7364. doi:10.1126/science.abj7364. PMID34404735. (англ.)
