Народилася 1 березня 1984 року з ім'ям Валерія Ігорівна Дудинська. Батько — Ігор Дудинський (1947—2022), журналіст[4][5], мати — Наталія Дудинська. Ім'я їй обрала бабуся на честь героїні Валерії з роману Рафаелло Джованьолі «Спартак». Пізніше змінила ім'я в паспорті на Валерію Гай, прізвище — на Германіку[6][7], по-батькові — на Олександрівну (за вітчимом).
Кар'єра
Вищу режисерську освіту не отримувала. Закінчила піврічні режисерські курси у «Школі кіно та телебачення „Інтерньюс“» (викладач — Марина Разбєжкіна)[8]. У 2008 році розповіла, що недовго працювала оператором на порностудії, тому що «хотіла бути як Тінто Брасс»[9]. У 2010 році мати Германіки підтвердила та прокоментувала цей факт[10].
Другий документальний короткометражний фільм Германіки «Дівчатка» (2005) потрапив у програму фестивалю «Кінотавр», де отримав приз за найкращу короткометражну кінострічку, а також був показаний у рамках «Дня Росії» на 59-му Канському кінофестивалі. Наступний документальний фільм " День народження інфанти " (2007) увійшов до основного конкурсу «Кінотавра». Художній фільм «Всі помруть, а я залишусь» був показаний на Каннському кінофестивалі 2008 року в програмі «Тиждень критики» та був удостоєний спеціального призу конкурсу «Золота камера» за найкращий дебютний повнометражний фільм[11]. У 2008 році брала участь у журі конкурсу «Кіно без кіноплівки» фестивалю «Кіношок»[12][13].
У 2009 році спільно з «Треш-Шапіто Кач» і Петром Лістерманом записала композицію «Я люблю, а всі тільки їбуться». На початку 2010 року на Першому каналі (Росія) вийшов 69-серійний телесеріал «Школа», що викликав широкий резонанс у суспільстві. У середині 2010 року Валерія була призначена на посаду креативного директора MTV Росія, але, пропрацювавши кілька місяців, вирішила залишити свою посаду, оскільки жоден з її проєктів не був запущений в ефір[14].
На початку 2012 року на «Першому каналі» вийшов 16-серійний фільм «Короткий курс щасливого життя». У тому ж році брала участь у проєкті «Поліглот. Італійська з нуля за 16 годин!» російського телеканалу «Культура». У 2012 році взяла участь у фільмі Марії Саакян «Ентропія» як актриса[15]. З 24 вересня 2012 року по 4 березня 2013 року була провідною щотижневою програмою «КіноблоГГ» на телеканалі «Ю». У 2014 році зняла кліп на пісню «Мысленный волк» губу «Смысловые Галлюцинации», слова якої вона написала сама[16].
26 червня 2014 року в основному конкурсі 36-го Московського міжнародного кінофестивалю відбулася прем'єра фільму «Так і так», де Германіка отримала нагороду «Срібний „Святий Георгій“» за найкращу режисуру[17]. У 2015 році взяла участь у проєкті «Танці зі зірками» на каналі «Росія-1» у парі з Максимом Петровим[18].
У 2018 році була ведучою першого сезону православної передачі «Віра у великому місті» на телеканалі «СПАС». У 2018 році вийшов телесеріал «Бонус» для телеканалу ТНТ. У 2019 році стала генеральним продюсером кінокомпанії «Леосфільм»[19]. 17 жовтня 2019 року вийшов повнометражний фільм «Мирковий вовк», знятий за сценарієм Юрія Арабова[20]. Також Валерія співпрацювала з гуртом The Matrixx та її лідером Глібом Самойловим, з яким перебувала на той час у стосунках[21][22]. Для гурту під її керівництвом було знято кліп «Никто не выжил».
Особисте життя
13 березня 2008 року народила дочку Октавію[23]. З батьком дитини у шлюбі не була[24].
11 липня 2015 року, через кілька місяців після знайомства, вийшла заміж за танцюриста Вадима Любушкіна, учасника проєкту «Танці зі зірками»[25]. 15 липня 2015 року колишня партнерка Любушкіна з танців повідомила пресі про двоєженство танцюриста[26][27]. Германіка знала до весілля, що Любушкін вже одружений, проте не стала чекати на закінчення його шлюборозлучного процесу і зіграла весілля[28]. Через чотири місяці після весілля вони розлучилися[29]. 22 квітня 2016 року народила від нього доньку Северину.
26 лютого 2019 року вийшла заміж за новокузнецького бізнесмена Дениса Молчанова[30][31]. У листопаді 2019 року у них народився син Август[32].
Погляди
В інтерв'ю «Новій газеті» у 2008 році Германіка охарактеризувала себе як «раціональну легітимістку». Вона повідомила, що підтримує путінський режим і схвалює закриття опозиційних проектів[8]. У 2012 році заявила, що не ходить на мітинги та вибори, оскільки не має громадянської позиції[33]. У 2017 році підтвердила, що, як і раніше, підтримує президента і «правлячу партію», і дотримується позиції, «що будь-яка влада — від Бога». Також Германіка назвала себе патріоткою і наголосила, що виховує дітей «у традиційній культурі, тобто у православ'ї»[34].
Як «дуже цікаву» у творчому плані відзначив Гай Германіку президент кіноакадемії «Ніка», режисер Андрій Кончаловський[42].
Концепція та сценарій фільму «Всі помруть, а я залишусь», а згодом сценарій, зміст телесеріалу «Школа», що вийшов на російські екрани в січні 2010 року, викликали неоднозначну реакцію у суспільстві.
Найнегативнішій критиці серіал піддають вчителі, які вважають, що фільм Валерії Гай Германіки дискредитує їхню професію[44]. Аналогічну точку зору тижневику АіФ висловлює народний вчитель Росії, член Громадської палати РФ Юхим Рачевський: «…набагато важливіше не гнати чорнуху, а розповідати у тому, як можна налагодити взаємодія школи, дітей та батьків. Тільки копати треба глибше. А автори фільму цього зробити чи не змогли, чи не захотіли. Вони пішли простим шляхом: вважали за краще показати негативну естетику, яка, безсумнівно, привабить публіку»[45]. У цій статті наведено думку на захист серіалу, висловлену Павлом Астаховим, Уповноваженим при Президентові Російської Федерації з прав дитини.
Перед прем'єрою серіалу «Короткий курс щасливого життя» сценаристка кінопроєкту Ганна Козлова порівняла стиль Германіки з «потоком свідомості»[46].
Нагороди та номінації
2005 — «Дівчатка»: приз за найкращий короткометражний фільм на фестивалі «Кінотавр» (2006), головний приз на фестивалі «Кінотеатр.док» (2006).
2008 — «Всі помруть, а я залишусь»: спеціальний приз журі конкурсу «Золота камера» Каннського кінофестивалю (2008)[47], приз «Молодий погляд» Каннського кінофестивалю[48](2008), спеціальний диплом премії «Білий слон» (2009), премія «Ніка» у номінації «Відкриття року» (2009).
2010 — «Школа»: премія «Клубу телепреси» в номінації «Подія телесезону» з формулюванням «За безстрашність експерименту» (2010).
2012 — «Короткий курс щасливого життя»: премія «Клубу телепреси» в номінації «Подія телесезону» з формулюванням «За нетиповий серіал про наших сучасників у типових обставинах російського життя») (2012)[49].
2014 — «Та і так»: номінація на «Золотого „Святого Георгія“» Московського кінофестивалю (2014), «Срібний „Святий Георгій“» Московського кінофестивалю за кращу режисуру (2014)[50], приз журі Міжнародної федерації кінопреси (ФІПРЕССІ) (2014)[51], приз газети «Комерсант Weekend» (2014)[51].