Василенко Іван Васильович

Василенко Іван Васильович
Народився	6 лютого 1922(1922-02-06) Кагамлик (село)
Помер	21 лютого 2009(2009-02-21) (87 років)
Громадянство	СРСР →  Україна

Іва́н Васи́льович Василе́нко (6 лютого 1922, с. Кагамлик — 21 лютого 2009) — живописець і графік, член НСХУ (1971), учасник Другої світової війни, має бойові нагороди.

Народився 6 лютого 1922 року в с. Кагамлик.

У 1954 році закінчив Казанське художнє училище (викладачами були — В. Куделькін, В. Тимофєєв). З 1954 по 1958 — працював у Казанському відділенні Художнього фонду СРСР.

З 1958 по 1966 рік викладав рисунок і живопис у Запорізькій дитячій художній школі, керував студією при обласному Будинку народної творчості. З 1965 року — на Запорізькому художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду УРСР. Оформляв інтер'єри громадських приміщень і архітектурних будов.^[1]

Помер 21 лютого 2009 року.^[2]

З 1965 року — учасник обласних і республіканських мистецьких виставок. Персональні — у Запоріжжі (1970, 1977, 2003).

Основні жанри — тематична картина, портрет, натюрморт. Звертався у творчості до народних дум, легенд, пісень, казок. Головна тема монументальних робіт — історія Запорізької Січі.

Роботи зберігаються у Запорізькому художньому та краєзнавчому музеях, Музеї запорозького козацтва (острів Хортиця), Музеї Дніпрогесу.^[1]

За ЕСУ:

• «За чаєм» (1954); «Запорозька Січ» (1972, співавт.; готель «Інтурист»),
• декор. рельєфи — «За народними мотивами» (1974, співавт.; Будинок культури «Орбіта»; обидва – у Запоріжжі), «Мамай на коні», «Нестор Літописець», «Запорозьке козацтво», «Славен цей край», «Славутич», «Тарас Бульба» (1985);
• графічні серії — «Дніпрогес—2», «Коксохім будується» (1972–78), портрети будівельників Дніпрогесу та ветеранів 2-ї світової війни (1973–85), серія «Легенди про Хортицю» (1975), «Дума про трьох братів Азовських» (1972, с. Азовське Якимів. р-ну Запоріз. обл.),
• проєкт істор.-мемор. комплексу з пам'ятником Т. Шевченку — «Апостол» (центр. площа Запоріжжя, співавт.);
• живопис — «Квіти і виноград» (1985), «Кавун та літні квіти» (1987), «Мальви та персики» (1990), «Квіти та фрукти» (1991), «Дума про Морозенка», «Приїзд Байди на Хортицю» (обидва — 2003).^[1]

• Орден Великої Вітчизняної війни;

• Медаль «За бойові заслуги» (1943);
• Медаль «За відвагу» (1944);
• Медаль «За взяття Кенігсберга» (1945);
• Медаль «За Перемогу над Німеччиною» (1945);
• Медаль «30 років Перемоги ВВВ»;
• Медаль «40 років Перемоги ВВВ»;
• Медаль «50 років Перемоги ВВВ»;
• Медаль «60 років збройних сил СРСР»;
• Медаль «70 років збройних сил СРСР»;
• Медаль «Ветеран праці»^[2].

1. ↑ ^{а б в} С. В. Латанський. Василенко Іван Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
2. ↑ ^{а б} Василенко Іван Васильович. www.artgallery.zp.ua. Процитовано 20 січня 2025.

• С. В. Латанський. Василенко Іван Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
• Іван Василенко. Персональна художня виставка: Каталог. З., 1977;
• Іван Василенко. Живопис. Графіка. Монументальне мистецтво: Каталог. З., 2002.