Васильєва Катерина Сергіївна У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Васильєва .
Катерина Сергіївна Васильєва (* 15 серпня 1945 , Москва , Російська РФСР ) — радянська, російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка Дагестанської АРСР (1972). Заслужена артистка РРФСР (1981). Народна артистка РРФСР (1987)[ 2] ордена Пошани (2010). Лауреатка ряду кінопремій і фестивалів.
Народилася в сім'ї відомого поета Сергія Васильєва і Олімпіади Віталіївни Макаренко (нар. 1920)[ 3] Антона Макаренка .
В 1962 вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня В.В. Бєлокурова ), в 1967 закінчила його і відразу була прийнята в трупу Московського драматичного театру ім. М. М. Єрмолової , в якій пропрацювала до 1970 .
Знялася в своєму першому фільмі, будучи студенткою. Це була невелика роль у кіноповісті «На завтрашній вулиці» (1965 ).
Після закінчення інституту зіграла перші головні ролі в кіно: «Солдат і цариця» , «Адам і Хева» . У перших же ролях проявила здатність до гострої, гротескової інтерпретації образів. Неабияка майстерність дозволила їй з рівним успіхом грати як комедійні, так і характерні та драматичні ролі.
Знялася в кількох українських кінострічках.
В 1970 перейшла працювати в Московський театр «Современник» , на сцені якого виступала до 1973 , коли перейшла у МХАТ .
В 1993 вирішила залишити сцену і кінематограф, і пішла послушницею в Толгський монастир . Пізніше стало відомо, що вона служить у московському храмі Софії Премудрості Божої в Середніх садівника скарбником . Духовним наставником Катерини Сергіївни став отець Володимир Волгін.
В 1996 повернулася в кінематограф, зігравши в телесеріалах «Королева Марго» (КФ «Сузір'я» : Приз за найкращу жіночу роль другого плану в телесеріалі, 1997) і «Графиня де Монсоро» королеву Катерину Медічі , а на наступний рік з'явилася в картині Валерія Прийомихова «Хто, якщо не ми» . Продовжує активно зніматися.
Після приходу до віри більш обережно ставиться до вибору ролей. Дозвіл на зйомку в новому фільмі, за власним зізнанням, завжди питає у свого духовного батька.
Була одружега з режисером Сергієм Соловйовим і драматургом Михайлом Рощиним [ 4]
Син: Дмитро Рощин (нар. 1973), закінчив ВДІК , нині священник (його дружина Любов — дочка В'ячеслава Кликова)[ 5] [ 3]
Хрещена мати актора Владислава Галкіна .
«Дзвонять, відкрийте двері» (1965)«На завтрашній вулиці» (1965, епізод)«Війна під дахами» (1967, Надя)«Врятуйте потопаючого» (1967, сусідка )«Пошук» (1967, Нора, подруга і колега Жені; Одеська кіностудія )«Журналіст» (1967, співробітниця відділу листів)«Солдат і цариця» (1968, цариця / дружина шевця)«Любити…» (1968, подруга Ігоря)«Сюжет для невеликого оповідання» (1969, Овчинникова, художниця)«Адам і Хева» (1969, Хева)«Вальс» (1969, Тамара)«Сімейне щастя» (1969, Наталя Степанівна, дочка Чубукова)«Вас викликає Таймир» (1970, чергова)«Повернення „Святого Луки“» (1970, Поліна Рачкова, працівниця антикварного магазину)«Нюркине життя» (1971, Клава, робітниця-токарка)«Бумбараш» (1971, Софія Миколаївна, отаманша Тульчинська)«Місяць серпень» (1971, Тамара)«Єгор Буличов та інші» (1971, Олександра, молодша, побічна дочка)«Ця весела планета» (1973, Зет)«Про тих, кого пам'ятаю і люблю» (1973, Зіна Горюнова)«Не болить голова у дятла» (1974, Тетяна Петрівна)«Солом'яний капелюшок» (1974, мадам Анаїс Бопертюї, власниця капелюшка)«Діаманти для диктатури пролетаріату» (1975, Анна Вікторівна)«Крок назустріч» (1975, Люба)«Повітроплавець» (1975, баронеса Клотільда де Ларош)«Двадцять днів без війни» (1976, Рубцова, вдова Паші)«Життя і смерть Фердинанда Люса» (1976, Нора Люс)«Ви мені писали...» (1976, Міла, тележурналістка)«Ключ без права передачі» (1976, Клавдія Петрівна Баюшкіна, мати Юлі)«Звичайне диво» (1978, Емілія)«Будинок будується» (1978, Галина Олександрівна Пєскова, співробітниця архітектурної майстерні)«Екіпаж» (1979, Анна, дружина Тимченка)«Дружина пішла» (1979, Соня)«Прийміть телеграму в борг» (1979, мати Сашеньки)«З коханими не розлучайтесь» (1979, Нікуліна, мати з хлопчиком, що розлучається)«Так і буде» (1979, майор медичної служби Анна Григорівна Греч)«Пізні побачення» (1980, Варвара Семенівна, подруга Віри, лікарка)«Рятівник» (1980, Клара)«Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна» (1981, тітка Поллі; Одеська кіностудія )«Други ігрищ та забав» (1981, Свиридова)«Що б ти вибрав?» (1981, мама Володі)«Вакансія» (1981, Фелісата Герасимівна Кукушкіна)«Проданий сміх» (1981)«Чарівники» (1982, Кіра Анатоліївна Шемаханська, директорка інституту)«Пацани» (1983, мама Зайцева)«Рудий, чесний, закоханий» (1984, Лора Ларссон, мама-лисиця)«Осінній подарунок фей» (1984, Герцогиня)«Преферанс по п'ятницях» (1984, Тамара)«Іван Бабушкін» (1985, Катерина)«Мій ніжно коханий детектив» (1986, Шерлі Холмс)«Винятки без правил» (1986, дружина Валюшина)«Знаю тільки я» (1986, Ангеліна, співробітниця Шереметьєва)«Рік теляти» (1986, Ізольда, дружина Валеріана Сергійовича)«Перекид через голову» (1987, Неля Чукреєва, мама Даші, акторка театру)«По траві босоніж» (1987)«Любов до ближнього» (1988)«Це було минулого літа» (1988, Катя, дружина Сергія Чернова, художниця; Одеська кіностудія )«Штани» (1988, акторка театру)«Візит дами» (1989, Клара Цаханассьян)«Божевільна Лорі» (1991, місіс Маккензі, економка в родині Макдьюї)«Циніки» (1991, дружина Докучаєва)«Мігранти» (1991, співробітниця ОВІРа)«Слід дощу» (1991, Тетяна)«Ця жінка у вікні...» (1993)«Графиня де Монсоро» (1995, телесеріал; Катерина Медічі , королева-мати)«Приходь на мене подивитися...» (2000) — КФ «Сузір'я»: Приз за найкращу головну жіночу роль (2001) та МКФ «Лістапад» в Мінську: Приз журі кінопреси «За найкращу жіночу роль» (2001)[ 6] «Дільниця» (2003)«Люба, діти і завод...» (2005)«Щастя за рецептом» (2006, Антоніна Сократівна, бабуся)«Проста історія» (2006)«Лера» (2007)«Головне — встигнути» (2007, Україна)«Анна Кареніна» (2009)«Іванов» (2010)«Ліки для бабусі» (2011, т/с, баба Люба)«Анна Герман. Таємниця білого янгола» (2012, Анна Фрізен, бабуся Анни)«Мами» (2012)«Легкий на спомин» (2014, Аліна Степанівна Горська) та ін.
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика Словники та енциклопедії Нормативний контроль
