У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Лупул .
Васи́ль Лу́пул , також Васи́ле Лу́пу (рум. Vasíle Lúpu ; *1595 Стамбул — †1661 Стамбул ) — молдавський господар (1634—1653), спочатку прихильник Речі Посполитої , згодом союзник Б. Хмельницького , з яким вони стали сватами (Тиміш Хмельницький одружився з його дочкою Розандою ). За нього в українських урядових грамотах вперше з'явилася румунська мова , а 1642 р. відбувся спільний синод української і молдовської православних церков в Яссах за участю делегатів Петра Могили . За свідченнями мандрівника Павла Алепського був високого зросту.[ 1]
Біографія
Василь Лупу народився у Константинополі , за походженням грек чи албанець . В 30-х рр. XVII ст. оселився в Молдовському князівстві. Був торгівцем, розбагатів, став великим землевласником. 1634 року османи усунули від правління попереднього господаря Мойсея Могилу і посадовили на молдовський престол Василя Лупу.
За правління Лупу в 1640 у Молдавському князівстві за сприяння Київського митрополита Петра Могили було відкрито Слов'яно-греко-латинську академію, видано в 1646 «Правила» («Уложення») — перше зведення законів, що діяли до середині XVIII ст. Василь Лупу на Краківському передмісті Львова виступив фундатором відбудови церкви Параскеви П'ятниці (1644), спорудження церкви Введення у храм Богородиці монастиря василіанок (1646). Лупу тривалий час при підтримці Речі Посполитої і Османської імперії вів запеклу боротьбу з волоським господарем Матеєм Басарабом за Волощину . Після Молдовських походів 1650, 1652 і 1653 українського війська Лупу став союзником Богдана Хмельницького .
В серпні 1652 видав свою дочку Розанду заміж за сина Б. Хмельницького — Тимоша . В квітні-вересні 1653 Лупу при допомозі українських військ на чолі з Тимошем Хмельницьким вів боротьбу проти претендента на господарський стіл Георгія Штефана , якого підтримували волоський господар Матей Басараб , трансільванський князь Дєрдь II Ракоці та уряд Речі Посполитої. У вересні 1653, після загибелі Тимоша Хмельницького і відступу козацьких загонів із Сучави та її облоги , Лупу був остаточно позбавлений престолу і змушений виїхати до Гетьманщини у Чигирин . Проте через деякий час за участь у таємних переговорах з емісарами Речі Посполитої Лупу позбавили права жити в Україні. Утік до Криму , тоді до Константинополя , де був ув'язнений у стамбульській Фортеці Семи Веж . За рік був звільнений, і до своєї смерті у 1661 намагався повернути собі престол.
Родина
Був одружений двічі, батько п'ятьох дітей;
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:
Vasile Lupu
Перша дружина — Тудоша (?—1639)
Діти:
Друга дружина (1640) — Катерина
Діти:
Зображення
Василь Лупул на стіні Атенеума у Бухаресті
Марія Лупул , молодша дочка Василя Лупу
Церква "Три св'ятителя" в Яссах, у якому Василь Лупу був похований
Примітки
Джерела та література
Посилання
Драгош I (1352—1353)
Сас (1354—1358)
Балк (1359)
Богдан I (1363—1367)
Петру (1367—1368)
Лацько (1368—1373)
Костя (1373—1374)
Юрій Коріятович (1374)
Петру I (1375—1391)
Роман I (1391—1394)
Стефан I (1394—1399)
Юга Безногий (1399—1400)
Александру І (1400—1432)
Ілля I (1432—1433)
Штефан II (1433—1435, 1443—1447)
Петру II (1435—1436, 1447, 1448—1449)
Роман II (1436—1443, 1447—1448)
Чубер (1449)
Александру II (1450, 1452—1454, 1455)
Богдан II (1450—1451)
Петру III (1451—1452, 1454—1457)
Штефан III (1457—1504)
Богдан III (1504—1517)
Штефан IV (1517—1527)
Петру IV (1527—1538, 1541—1546)
Стефан V (1538—1540)
Александру ІІІ (1540—1541)
Ілля II (1546—1551)
Штефан VI (1551—1552)
Іоан І (1552)
Александру IV (1552—1561, 1564—1568)
Іоан ІІ (1561—1563)
Штефан VII (1563—1564)
Богдан IV (1568—1572)
Іоан III (1572—1574)
Петро VI (1574—1577, 1578—1579, 1582—1591)
Іоан IV (1577)
Іоан V (1579—1582)
Арон Тиран (1591—1592, 1592—1595)
Александру V (1592)
Петру VII (1592)
Штефан VIII (1595)
Єремія Могила (1595—1600, 1600—1606)
Михайло (1600)
Симеон Могила (1606—1607)
Михайло Могила (1607)
Костянтин Могила (1607—1611)
Штефан IX (1611—1615, 1621—1623)
Олександр Могила (1615—1616)
Раду Міхня (1616—1619, 1623—1626)
Гаспар Граціані (1619—1620)
Александру VII (1620—1621, 1631—1633)
Мирон Барновський-Могила (1626—1629, 1633)
Александру VIII (1629—1630)
Мойсей Могила (1630—1631, 1633—1634)
Василь Лупул (1634—1653)
Георгій Штефан (1653—1658)
Ґеорґе Ґіка (1658—1659)
Константин Щербан (1659, 1661)
Стефаніца Лупу (1659—1661)
Істрате Добіжа (1661—1665)
Георге Дука (1665—1666, 1668—1672, 1678—1683)
Александру IX (1666—1668)
Штефан ІХ (1672—1674, 1683—1684)
Думитрашку Кантакузіно (1673—1675, 1684—1685)
Антон Росетті (1675—1678)
Константин Кантемир (1685—1693)
Димитрій Кантемір (1693, 1710—1711)
Константин Дука (1693—1695, 1700—1703)
Антіох Кантемир (1695—1700, 1705—1707)
Йоан Бухуш (1703, 1709—1710)
Міхай Раковіце (1703—1705, 1707—1709, 1715—1726)
Ніколай Маврокордат (1709—1710, 1711—1715)
Лупу Костакі (1711)
Йоан Маврокордат (1711, 1743—1747)
Григоре II Гіка (1726—1733, 1735—1739, 1739—1741, 1747—1748)
Константин Маврокордат (1733—1735, 1741—1743, 1748—1749, 1769)
Йордаке Ставраки (1749)
Костянтин Раковіце (1749—1753, 1756—1757)
Матей Ґіка (1753—1756)
Скарлат Ґіка (1757—1758)
Іоан VII (1758—1761)
Ґриґоре Каллімакі (1761—1764, 1767—1769)
Ґриґоре Александре Ґіка (1764—1767, 1774—1777)
Константин Морузі (1777—1782)
Александру Маврокордат І (1782—1785)
Александру Маврокордат ІІ (1785—1786)
Александру X Іпсіланті (1786—1788)
Емануїл Джані-Русет (1788—1789)
Александру Морузі (1792, 1802—1806, 1806—1807)
Міхай Суцу І (1792—1795)
Александру Каллімакі (1795—1799)
Костянтин Іпсіланті (1799—1801)
Александру Суцу (1801—1802)
Йордаке Конта (1802)
Скарлат Каллімакі (1806, 1807—1810, 1812—1819)
Александру Ханґерлі (1807)
Йордаке Русет-Розновану (1806)
Веніамін Костакі (1807—1812, 1821)
Міхай Суцу ІІ (1819—1821)
Олександр XI Іпсіланті (1821)
Штефан Воґоріде (1821—1822)
Іоніце Санду Стурдза (1822—1828)
Михайло Стурдза (1834—1849)
Ґріґоре Александру Ґіка (1849—1853, 1854—1856)
Теодор Балш (1856—1857)
Ніколае Воґоріде (1857—1858)
Штефан Катарджиу (1858—1859)
Іоан Кантакузіно , Василе Стурдза і Анастасіє Пану (1858—1859)
Александру Йоан Куза (1859)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика Література та бібліографія Словники та енциклопедії Довідкові видання Нормативний контроль