Константин Щербан (рум. Constantin Şerban Basarab, помер †1682) — господар Волощини (1654-1658), незаконнонароджений син волоського господаря Раду X Щербана. Дружина — Белаша.
Правління
Став правителем Валахії9 квітня1654 після смерті Матея Басараба. 11 червня1654Порта затвердила обрання Константина Щербана на волоський престол. Спочатку він користувався розташуванням найманого війська. Але в лютому 1655 на вимогу боярства спробував скоротити число найманців, вони підняли заколот. На сторону солдатів перейшли селяни і городяни, які виступили проти боярства. Бунтівники обрали своїм ватажком господарського скарбника Хрізю.
Волоський господар Константин Щербан звернувся за допомогою до князя ТрансильваніїДьєрдя Ракоці II і господаря Молдови. Союзники з великим військом вступили в Валахію. 26 червня1655 в битві під селом Шопня, на річці Теляжене, 20-тисячне повстанське військо було розгромлене трансильвансько-молдавською армією. Хрізя був схоплений і ув'язнений. Однак повстання тривало аж до 1657, коли Хрізя втік з в'язниці в Трансильванію, де був схоплений і вбитий.
11 липня1655 волоський господар Щербан уклав союзний договір з трансильванським князем Дьєрдем Ракоці II, визнаючи сюзеренітет Трансильванії. У січні 1658 Порта усунула господаря Константина Щербана від волоського престолу, який зайняв Міхня III (1658-1659), оголосивши себе сином волоського господаря Раду Міхні.
Щербан втік з Валахії в Трансильванію, де знайшов притулок при дворі свого союзника, князя Дьєрдя Ракоці II. У листопаді 1659 спробував захопити господарський престол Молдови, який займав з 2 по 21 листопада, але потім зазнав поразки від татар і був вигнаний. У квітні —травні 1660 безуспішно намагався зайняти волоський господарський престол. В кінці січня 1661 вдруге намагався зійти на молдавський престол, який займав з січня по лютий, але потім був розбитий татарами і втік до Польщі. Помер у 1682 у вигнанні в Польщі.
Джерела
Константин Щербан Басараб на «Родоводе». Дерево предков и потомков
Gheorghe I. Brătianu, Sfatul domnesc şi Adunarea Stărilor în Principatele Române, Bucharest, 1995
Constantin C. Giurescu, Istoria Bucureştilor. Din cele mai vechi timpuri pînă în zilele noastre, Bucharest, 1966, p. 73-75