У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Тишкевич .
Василь Тишкевич Василь Тишкевич
Народився 1492 (1492 ) Помер не раніше 10 серпня 1570 11 вересня 1570 Поховання Супрасльський Благовіщенський монастир Країна Велике князівство Литовське Річ Посполита Діяльність політичний і державний діяч Речі Посполитої Титул граф Посада Підляський воєвода [ 1] [ 2] смоленський воєвода [ 1] Староста Волковиський d [ 3] староста Пінський d [ 4] староста Бобруйський d маршалок господарський [ 5] Мінський староста d Черкаський староста[d] староста красносельський d Q65240622 ? Канівський староста d Q108757181 ? [ 6] Військове звання воєвода Підляський Конфесія православний , кальвініст Рід Тишкевичі Батько Тишко Каленкович У шлюбі з Aleksandra Czartoryska d [ 7] Q123723003 ? [ 1] [ 3] Діти Юрій , Остап , Остап, КаленикГерб
Василь Тишкевич (пол. Bazyli Tyszkiewicz , 1492 — 13 серпня 1571 ) — державний діяч Литовсько-Руської держави й Речі Посполитої .
Син Тишка Калениковича , брат Гаврила, Михайла і Льва Тишковичів . Двічі був одружений. Від першого шлюбу з княгинею Олександрою Чорторийською (пол. Aleksandra Czartoryska ) мав дочку Анастасію та трьох синів — Юрія , Каленика й Івана-Остафія. Від другого шлюбу з Анастасією Сопотько народилися Євстафій, Серафін та Олександра.
Олександра Тишкевич (Чарторийська) У заповіті висловив бажання, щоб по його смерті дружина з дочкою Олександрою і зятем Олександром Ходкевичем тіло його «відвезли й поховали в монастирі їх милості панів Ходкевичів у Супраслі» [ 8] руською мовою :
Въ лето отъ Начотения Господа Бога и Спаса нашего Иисуса Христа 1571 месяца Августа 13 дня въ неделю, преставился раб Божій панъ Василий Тишковичъ Воевода Смоленскій Староста Менскій и Пинскій. Положен въ Храме Благовещенія Богородицы, въ монастыри Супрасльскомъ .
Могильний камінь Василя Тишкевича знаходиться в музеї Віленського університету .
Придворний королівський (з 1522 ), староста красносільський, черкаський і канівський (з 1536 ), мінський (з 1544 ), вовковиський (з 1546 ), пінський (з 1569 ), бобруйський , гайнівський, маршалок господарський (1546 — 1558 ), воєвода підляський (1558 — 1569 ) і смоленський (з 1569 — 1571 ).
5 листопада 1569 року отримав від Сигизмунда II Августа титул графа «на Логойську і Бердичові» . Засновник «графської гілки» Тишкевичів . Брав участь у боях з кримськими татарами.
Посол у Кримське ханство і Московське царство .
Виступав проти укладення Люблінської унії , за що був позбавлений посади підляського воєводи. Один з представників магнатської опозиції політиці Сигізмунда Августа .
Перейшов з православ'я в кальвінізм [ 9]
↑ а б в Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. IV, Ziemia smolenśka i województwo smolenśkie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa : Wydawnictwo DiG , 2003. — С. 215. — 412 с. — ISBN 83-7181-279-5 ↑ Urzędnicy podlascy XIV―XVIII wieku: spisy / за ред. E. Dubas-Urwanowicz — Kórnik : Biblioteka Kórnicka , 1994. — С. 153. — 199 с. — ISBN 83-85213-16-3 ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VI, Ziemia nowogródzka i województwo nowogródzkie XV–XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa : Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk , 2024. — С. 400. — 524 с. — ISBN 978-83-66911-67-3 ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa : Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk , 2020. — С. 305. — 405 с. — ISBN 978-83-65880-89-5 ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy / за ред. A. Gąsiorowski — Курник : 1994. — ISBN 83-85213-17-1 ↑ Чарняўскі Ф. Ураднікі Менскага ваяводства XVI—XVIII стст. Біяграфічны даведнік. Выпуск IV (гараднічыя, мечныя) — Мінск : Віктар Хурсік , 2015. — 512 с. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa : 1895. — С. 22. ↑ Алесь Зайка. Васіль Тышкевіч [недоступне посилання ] 3 серпня 2010 .
↑ Анатоль Грыцкевіч. Тышкевічы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 682.
._%D0%90%D0%BB%D1%8F%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D0%A2%D1%8B%D1%88%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%87_(%D0%A7%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%8B%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F)_(1794).jpg)
.jpg)
