Маршалок господарський

Маршалок господарський (також маршалок великого князя, господаря) — спочатку уряд дворський, пізніше переважно земський Великого князівства Литовського.

Уряд маршалка з'явився у Литві наприкінці XIV століття при дворі Великого князя Вітовта. Уряд титулувався як маршалок великого князя, господарський або дворський. З 1411 року почав називатися маршалком найвищим^[1].

З часом виокремилися три уряди маршалків: маршалок великий литовський, маршалок надвірний литовський і маршалок господарський (дворський, дворний)^[2]. Останній був спочатку заступником маршалка великого, проте з плином часу його роль обмежилася функціями церемоніальними.

Одночасно існувало декілька маршалків господарських — з кінця XV століття їх було, зазвичай, 8 і всі вони мали однакові значення та повноваження. Маршалок господарський мав гідність лише дещо вищу, ніж придворні чини^[3]. Цей уряд став почесним урядом від часів великого князя Олександра Ягеллончика й в урядницькій ієрархії знаходився досить високо: після урядників земських і дворських^[4]. Він був радником правителя, виконував особливі доручення останнього, керував надвірними службами; мав право засідати у Раді панів^[5] та отримувати доходи зі столових маєтків (як їх державця).

У XVI столітті посідання уряду маршалка господарського вважалося початком адміністративної та державної кар'єри. Перебування на посаді маршалка господарського не заважало одночасному посіданню інших урядів.

У процесі переймання ВКЛ польських традицій, маршалок господарський отримав деякі повноваження намісника воєводи або каштеляна у регіонах, де їх не було. Однак тільки уряд волинського маршалка з часом став досить впливовим.

На час укладання Люблінської унії (1569) було 18 маршалків господарських. Тоді ж було запропоновано зробити цю посаду сенаторською аналогічно до посади каштеляна.

Врешті-решт, посада маршалка господарського була перетворена на посаду маршалка земського або повітового — особу, яка відповідає за організацію повітового сеймика. Цей уряд був одним із найвищих у ієрархії литовських урядів земських.

• Радзивілл Остікович (1420—1428)
• Петро Іванович Монтигердович (1480—1482)
• Юрій Пац (1480—1486)
• Заберезинський Ян Юрійович (1482)
• Солтан Олександрович (1482—1492)
• Станіслав Кишка (1492)
• Ян Радзивілл (Бородатий) (1499—1514)
• Сапіга Іван Семенович (з 1504 р.)
• Аляксандр Ходкевич (1506—1509, 1511—1547)
• Богуш Михайло Боговитинович (з 1510 р.)
• Юрій Зенович (1516)
• Сапіга Павло Іванович (1519—1557)
• Андрій Михайлович Санґушко (1522—1547)
• Іван Остафійович Горностай (1529—1552)
• Василь Тишкевич (1546—1558)
• Оникій Остафійович Горностай (1551)
• Олександр Сангушко (1553—1565)
• Юрій Тишкевич-Логойський (1558—1566)
• Остафій Богданович Волович (1561—1569)
• Микола Сапіга (1566—1576)

• Олізар Шилович (1463—1486)
• Петро Іванович Монтигердович (1487—1490)
• Семен Гольшанський (1494—1500)
• Михайло Острозький (1500—1501)
• Семен Гольшанський (1501—1505)
• Федор Янушкевич (1505/1506—1507)
• Острозький Костянтин Іванович (1507—1522)
• Андрій Олександрович Санґушко (1522—1534)
• Федір Санґушко (1535—1547)
• Петро Петрович Кишка^[pl] (1548—1550)
• Костянтин Василь Острозький (1550—1608)

• Маршалок
• Маршалок великий литовський
• Маршалок надвірний литовський
• Маршалок земський

• Вяроўкін-Шэлюта У. Маршалак // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя ў 3 т.. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — ISBN 985-11-0378-0. — С. 273.