Вегман Георгій Густавович

Вегман Георгій Густавович
Народження	27 серпня 1899(1899-08-27)  Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Смерть	2 жовтня 1973(1973-10-02) (74 роки)  Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія →  СРСР
Навчання	Вищі художньо-технічні майстерні (1922) і Московський державний технічний університет імені Баумана (1924)
Вчителі	Едгар Норверт
Діяльність	архітектор, викладач університету, науковець
Праця в містах	Москва, Харків, Запоріжжя, Керч
Архітектурний стиль	конструктивізм
Найважливіші споруди	Концертна зала імені Михайла Глінки, Запоріжжя
Членство	Об'єднання сучасних архітекторів
Заклад	Харківський інститут інженерів комунального будівництва
Учні	Ковтун Ніна Гнатівна
Нагороди
Вегман Георгій Густавович у Вікісховищі

Гео́ргій Гу́ставович Ве́гман (* 27 серпня 1899 Севастополь, Російська імперія — † 2 жовтня 1973, Харків, УРСР) — російський та український архітектор-конструктивіст.^[1]

Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (серпень 2018)

Гео́ргій Гу́ставович Ве́гман народився 27 серпня 1899 року у місті Севастополь Російської імперії^[2].

Навчався Московському реальному Михайлівському училищі. Вищу освіту отримав навчаючись майже одночасно у двох навчальних закладах — з 1918 року у Вільних художніх майстернях (з 1920 звуться ВХУТЕМАС), а з 1920 року — в Московському політехнічному інституті. За час навчання у ВХУТЕМАС взяв участь у 1920 році у реставраційних роботах Московського Кремля під керівництвом Рильского І. В.^[3][4]. У 1924 році успішно закінчив Московський політехнічний інститут з дипломним проектом «Музей Червоної Москви» на Волхонці. Його студентські роботи були надруковані в книзі М. Я. Гінзбурга «Стиль та епоха».

У 1930-х роках був старшим архітектором Гіпроміста — майстерні Мосради, головним консультантом якої був І. В. Жолтовський. Працював в співавторстві, зокрема, з братами Весніними, В. Шапільським, А. Маторининим.

В 1936—1937 роках проектував Ікшинський гідровузол каналу Москва — Волга.

У 1944 році як особа німецької національності був репресований та направлений на роботу в Харківську філію Міськбудпроекту, де працював до 1970 року.

З 1964 року викладав у Харківському інституті інженерів комунального будівництва.

• 1929—1931 — житловий район Червоний Промінь по проспекту Московскому (Харків)
• 1951—1952 — житловий будинок по вулиці Університетській, 9 (Харків)
• 1951—1952 — Каскадний сквер (Харків),
• 1954 — проект відновлення Будинку проектних та будівельних організацій, площа Свободи (Харків)^[2]
• 1958—1962 — корпус Науково-дослідного проектного інституту металургійної промисловості «Діпросталь» на проспекті Науки (Харків)^[2]
• 1963 року виконав проект кварталу на 22 000 мешканців проспекту Гагаріна (Харків).

• 1952 — Концертна зала імені Михайла Глінки (Запоріжжя), разом з інженером В. Шапільським^[2],
• реконструкція «Соціалістичного міста» та Вознесенівського району (Запоріжжя)
• 1951—1955 — забудова Соборного проспекту (Запоріжжя), разом з Маторининим А^[2].

• 1945—1948 — реставрація та відбудова селища заводу ім. В. Л. Войкова в Керчі^[2],

• житлові будинки на Театральній площі в Маріуполі, Загалом створив більше тридцяти конкурсних та 30 реалізованих проектів.

Останньою роботою його став конкурсний проект 1972 року пам'ятника-музею Леніна на Волхонці в Москві.

Один з засновників та активних діячів «Об'єднання сучасних архітекторів» (ОСА), яке було створене 19 грудня 1925 року у Москві, за ініціативи лідера конструктивізму того часу Весніна О. О. Учасник створення журналу «Современная архитектура», заснованого у 1926 році, який став офіційним виданням ОСА.

Є автором наукових праць і статей з проблем архітектури.