Ведерніков Іван Корнійович

Ведерніков Іван Корнійович
Ведерніков Іван Корнійович
Народився	17 листопада 1923 ; Новокраснянка, Кремінський район, Луганська область
Помер	15 серпня 2018 (94 роки) ; Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	льотчик-випробувач, офіцер
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	полковник
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Іван Корнійович Ведерніков (17 листопада 1923, с. Новокраснянка, нині Кремінський район Луганської області — 14 серпня 2018, Москва) — полковник Радянської Армії, учасник Другої світової війни, льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу (1981).

Біографія

Іван Ведерніков народився 17 листопада 1923 року в селі Новокраснянка (нині — Кремінський район Луганської області України). У 1941 році закінчив Лисичанський аероклуб. У липні 1941 року призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. У 1944 році Ведерніков закінчив військову авіаційну школу льотчиків в Омську і об'єднане військове авіаційне училище в Грозному. З лютого 1945 року — на фронтах війни. Був льотчиком 35-го гвардійського бомбардувального авіаполку, зробив 6 бойових вильотів на бомбардувальнику «Пе-2». Після закінчення війни Ведерніков продовжив службу в Радянській армії^[1].

У 1950—1962 роках Ведерніков був льотчиком-випробувачем ГК НДІ ВПС. Брав участь у випробуваннях бомбардувальників «Ту-16» і «Ту-95», пасажирських літаків «Ту-114» і «Ту-116». У січні 1962 року звільнений у запас і перейшов на роботу в ОКБ А. М. Туполєва. 1962—1990 роках був льотчиком-випробувачем цього ОКБ. Брав участь у випробуваннях протичовнових літаків «Ту-142» і «Ту-142М», військового літака «Ту-95РЦ», пасажирських літаків «Ту-104», «Ту-124», «Ту-114», «Ту-134», «Ту-144», «Ту-154», а також їх різних модифікацій^[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 вересня 1981 року за мужність і героїзм, проявлені при випробуванні нової авіаційної техніки" льотчик-випробувач Іван Ведерніков удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 11459^[1].

До 2016 року проживав у місті Жуковському Московської області, працював інженером-методистом в ОКБ Туполєва^[1].

З 2016 року жив у Москві. Пенсіонер.

Заслужений льотчик-випробувач СРСР. Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня і Червоної Зірки, а також низкою медалей^[1].

Помер 14 серпня 2018 року. Похований на Троєкуровському кладовищі Москви.

Література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
Симонов А. А. Заслуженные испытатели СССР. — М. : Авиамир, 2009. — С. 46. — ISBN 978-5-904399-05-4.