Ведійський санскрит

	Індуїстська література
Веди
	Ріґ · Яджур
	Сама · Атхарва
	Розподіл
	Самгіти · Брагмани
	Араньяки · Упанішади
Упанішади
	Айтарея · Брігадараньяка
	Іша · Кена · Катха
	Чхандог'я · Тайттірія
	Прашна · Шветашватара
	Мундака · Мандук'я
Веданґа
	Шикша · Чандас
	В'акарана · Нірукта
	Джйотиша · Кальпа
Ітігаси
	Магабгарата · Рамаяна
Пурани
	Бхаґавата · Брагмавайварта
	Ваю · Вішну · Падма
	Маркандея · Нарада
Інші тексти
	Смріті · Стотри · Шруті · Сутри
	Бгаґавад-Ґіта · Панчаратра ·
	Тантри · Артхашастра · Агами · Кавача
	Дхарма-шастри · Дів'я-прабандха ·
	Рамачарітаманаса · Йога-Васиштха
	Теварам · Чайтанья-чарітамріта ·
	Шукасаптаті
Портал «Індуїзм» п; о; р;

Ведійський санскрит (ведичний санскрит, ведійська мова) — праформа санскриту, найдавніший різновид мови аріїв; мова індуського культу, якою створені перші священні тексти індуїзму. Часом розглядається як окрема мова, хоча й тісно споріднена з санскритом. Належить до індо-європейської сім'ї мов.

Короткий опис

Представлений двома різновидами:

Більш архаїчною поетичною мовою мантр (гімнів, пісень, ритуальних формул і замовлянь). Мантри становлять 4 Веди, з яких найдревніша — «Ріг-веда» (1-й пол. 2 тис. до н. е.), Самаведа, Яджурведа і остання «Атхарва-веда» (Веда магічних замовлянь і заклинань). Передавались в усній формі в середовищі ведичного жрецтва від вчителя до учня. Пізніше священики-брахмани склали спеціальний алфавіт деванагарі для запису санскриту.
Мовою пізнішої прози. Проза — це Брахмани (коментарі до Вед) і філософські твори на основі Вед.

В період створення пізніх мантр ведійський санскрит, ймовірно, не функціонував як жива мова (витіснений ранніми середньоіндійськими діалектами), і зберігався в ритуальній и науковій сферах. На основі мови ведійської прози (в першу чергу Брахман), нормалізованої древньоіндійськими граматистами (передусім Паніні) в сер. I тис. до н. е., поступово сформувався класичний санскрит, який став важливим елементом ведичної цивілізації.

Лінгвістична характеристика

У фонетиці характерна риса мови мантр — допустимість зіяння у зв'язку з незастосування ряду сандхі, обов'язкових у санскриті. Ведійському санскриту характерний напівмузичний наголос.

Морфологія характеризується збереженням індоєвропейських архаїзмів, наявністю багатьох варіантів та окказіональних утворень. Має сліди доведичного субстрату.

Ведійська дієслівна система багатша класичної санскритської:

має суб'юнктив, або кон'юнктив (відміна, яка в мові мантр часто вживається у функції майбутнього часу).
та інюнктив (відміна із значенням згадування дії та слабкими модальними значеннями);
непрямі відміни утворюються не тільки в системі презенса, а також від основ аориста й рідше, перфекта;
основи перфекта можуть приєднувати вторинні (імперфектні) закінчення, утворюючи т.з. плюсквамперфект.

В імені продуктивні кореневі основи, нечасті в класичному санскриті.

Для синтаксису характерне широке використання часток, які часто функціонують як сполучники або мають модальне значення, відносно вільний порядок слів, в мові мантр — самостійніший статус у дієслівних превербів, що фігурують як зв'язані префікси в класичному санскриті. Мова «Ріг-веди» відображає особливості загальноіндоєвропейської поетичної мови (особливо близька до авестійської).

У лексиці та фразеології широко представлені архаїзми.

Окремі риси ведійського санскриту об'єднують його з пракритами.