Синтаксис

Си́нтаксис (дав.-гр. σύνταξις — «побудова, порядок, складання», від σύν — «з, разом» і ταξις — «впорядкування») — розділ граматики, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень у мові.

Синтаксис розмежовують на:

синтаксис словосполучень, який установлює синтаксичні властивості окремих слів як частин мови, тобто правила їхньої сполучуваності з іншими словами;
синтаксис речень, спрямований на дослідження типів, ознак речень, зв'язків слів і сполук у складі речень і висловлювань.

Одиниці синтаксису

Напрями сучасних синтаксичних досліджень

Структурно-статичний — розглядає синтаксичну будову словосполучень і речень, їх типи і ознаки, структурні схеми, не пов'язані з контекстом і ситуацією мовлення.

Семантичний — вивчає семантичну природу предикативності речень, їхні синонімічні перетворення, пропозиційну відповідність, позиційні схеми, їхнє варіювання в мовленні й парадигматику, типи функцій синтаксем (мінімальний носій елементарного змісту, конструктивний компонент речення) як складників речення, імпліцитність і компресію предикативних одиниць.

Генеративний — дослідником був Ноам Чомскі, цей напрям оперує універсальними глибинними й поверхневими синтаксичними структурами, встановлює універсальні правила синтаксичних трансформацій й обмеження на них, виявляє вроджені принципи й параметри, що коригуються процесом мовної соціалізації.

Комунікативний — спрямований на динамічний бік мовленнєвих одиниць — висловлень, на особливості їхнього актуального членування (Актуальне членування речення) в конкретних комунікативних ситуаціях, на встановлення мовленнєвих варіантів речень, комунікативної парадигматики, особливостей модальності і перформативності, ролі порядку слів й інтонації у формуванні змісту висловлень тощо.

Стилістика тексту — дослідження правил адаптації та зв'язності речень у контексті і ситуації мовлення, референційної природи висловлень у конкретних текстових масивах, ролі синтаксичних одиниць у формуванні концепту тексту, його тематичних ліній, образності, експресивності тощо.

Когнітивний — аналіз проєкції синтаксичних конструкцій на структури знань людини.

Комп'ютерний — моделювання синтаксичних структур, яке ґрунтується на доробку семантичного й генеративного синтаксису.

Логічний — розгляд синтаксису як учення про способи вираження думки й розроблявся філософськими граматиками під кутом зору раціоналізму й універсалізму (речення дорівнювало судженню, умовиводу, члени речення розглядалися як виразники логічних складників).

Психологічний — дослідники: Г. Пауль, Г. Штейнталь, О. Потебня, В. Вундт; за своєю сутністю близький до логічного, однак зміст речень мав комунікативно-психологічну інтерпретацію.

Див. також

Синтаксис української мови

Література

Вихованець І. Р. Синтаксис // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко та ін. — 2-е вид. випр. і доп. — К.: Українська енциклопедія, 2004. — С. 592—594. — 824 с. — ISBN 966-7492-19-2.
Синтакса // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — С. 2817-2818. — ISBN 5-7707-4049-3.
Dlbrück В. Vergleichende Syntax der indogermanischen Sprachen. Страсбурґ, 1893. (нім.)
Грунский Н. Очерки по истории разработки синтаксиса славянских языков. 3 чч. Юр'єв-П. 1910—1911. (рос.)
Виноградов В. Из истории изучения русского синтаксиса. — М., 1958. (рос.)
Шевельов Ю. Покоління 20-х років в українському мовознавстві // Записки НТШ / Іст.-філософ. секція; т. 173). Париж-Чикаго, 1962. с. 309—332.
Бутрин М. Мова і стиль українських письменників. Бібліографічний покажчик літератури за 1953—1964 роки. — Л., 1966.
Мовознавство в Україні за 50 років : збірка. — К., 1967.
Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія. — Полтава : Довкілля-К, 2006.