Велика Китайська рівнина
Велика Китайська рівнина[1][2], або Північнокитайська, Хуанхуайська(спрощ.: 华北平原; кит. трад.: 華北平原; піньїнь: Huáběi Píngyuán, хуабей пінюань) — великомасштабний розломний рифтовий басейн, утворений у пізньому палеогені та неогені, а потім змінений відкладеннями Хуанхе. Це найбільша алювіальна рівнина Китаю (висоти не більше 100 м, в деяких місцях 50 м нижче рівня моря) рівнина площею близько 325 тис. км², що простягнулася на 1000 км в басейні річок Хуанхе і Хуайхе, уздовж берегів Жовтого і Східнокитайського морів Рівнина межує на півночі з горами Яньшань, на заході з Тайханшань, на півдні з горами Даб'є[en], а на сході омивається Жовтим і затокою Бохайвань. Річка Хуанхе протікає по рівнині, перш ніж її води впадають у Бохайвань. Частину Північнокитайської рівнини навколо берегів середньої та нижньої течії Хуанхе зазвичай називають Центральною рівниною. Ця частина Північнокитайської рівнини стала колискою китайської цивілізації та є регіоном, звідки вийшов китайський народ Хань. [3][4] Клімат субтропічний, мусонний. Літо вологе, зима суха. Часто відбуваються повені, які в минулому супроводжувалися значними змінами русел Хуанхе і Хуайхе. Через Велику Китайську рівнину в напрямку південь — північ прокладений Великий канал. Головний землеробський район Китаю. Основні культури — пшениця, бавовна, рис, арахіс. Велика Китайська рівнина густо заселена. Найбільші міста на її території — Пекін і Тяньцзінь. У Китаї географічного поняття Велика Китайська рівнина не існує. На цій території китайські географи виділяють Північнокитайську рівнину, що займає північну, центральну і частково південну частину Великої Китайської рівнини, і Рівнину середньої та нижньої течії Янцзи (кит.: 长江 中下游 平原 Cháng-jiāng zhōng-xià-yóu píng-yuán), північна частина якої припадає на південну частину Великої Китайської рівнини. Див. такожПримітки
Література
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia