Веприк Олександр Мойсейович

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті.

Веприк Олександр Мойсейович
Основна інформація
Дата народження	23 червня 1899(1899-06-23)[1][2]
Місце народження	Балта, Подільська губернія, Російська імперія
Дата смерті	13 жовтня 1958(1958-10-13)[3][1][2] (59 років)
Місце смерті	Москва, СРСР[3]
Громадянство	СРСР  Російська імперія
Професії	композитор, музичний педагог, викладач університету
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Жанри	опера
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського

Олександр Мойсейович Веприк (23 червня 1899, Балта — 13 жовтня 1958, Москва) — радянський композитор і педагог українського походження.

Ріс у Варшаві. Вивчав фортеп'яно у Карла Вендлінґа в Лейпцигу. З початком Першої світової війни сім'я повернулася в Росію. Тут Веприк вивчав композицію в Олександра Житомирського в Петербурзькій консерваторії (1918—1921) і у Мясковського в Московській консерваторії (1921—1923).

Брав активну участь в музичному житті 1920 — 1930-х років. Викладав в Московській консерваторії (1923—1941), професор з 1930 року, декан з 1938 року.

1927 року був у відрядженні в Австрії, Німеччині та Франції, зустрічався з Шенбергом, Гіндемітом, Равелем, Онеґґером. У цей період музика Веприка була популярна в Європі та США: його твори виконували по Берлінському радіо (1928—1929), сюїтою Танці й пісні гето диригував в Карнеґі-холі Артуро Тосканіні (1933). Веприк не долучився до колективного осуду опери Шостаковича «Леді Макбет Мценського повіту» (1938).

Був заарештований як «єврейський націоналіст», 8 років ув'язнення, В 1950—1954 рр. відбував ув'язнення в таборі на Уралі. Реабілітований.

Веприк вважається одним з найбільших композиторів «єврейської школи» в радянській музиці. З-поміж його творів фортеп'янні сонати, скрипкова сюїта, альтова рапсодія, Кадиш для голосу і фортеп'яно (1925), Єврейські пісні, Дві п'єси для віолончелі та фортеп'яно (1934) та ін. Написав музику до фільму Юлія Райзмана «Остання ніч» (1936).

В останні роки твори Веприка виконуються світовими піаністами: Яков Нємцов, Табеа Ціммерман, Дмитро Ситковецький, Давид Герінгас. Альбом вперше записаних композицій для оркестру у виконанні Національного оркестру Вельсу Бі-Бі-Сі^[en] під керуванням Криштофа-Матіаса Мюллера^[de] вийшов 2019 року на лейблі Deutsche Grammophon.

• Богданов-Березовский В. М. Александр Моисеевич Веприк. — Л. : Музыка, 1964. — 131 с.
• Sitsky L. Aleksandr M. Veprik: The Ukrainian Bartók and Bloch / Idem. Music of the Repressed Russian Avant-Garde, 1900—1929. Westport: Greenwood Press, 1994, p. 236-241
• Nemtsov J. «Ich bin schon längst tot». Komponisten im Gulag: Vsevolod Zaderackij und Aleksandr Veprik // Osteuropa, 2007, № 6
• Калузький М. Репресована музика. М .: Видавничий дім «Класика-XXI», 2007

• [1] [Архівовано 29 червня 2021 у Wayback Machine.]
• [2] [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]