Народився у родині Антоніу Аугусту Феррейри і Жозефи Феррейри, яка 1927 року емігрувала до Канади у пошуках кращого життя, що неминуче вплинуло на малого Вержиліо.
У 12-річному віці був відправлений у католицьку духовну семінарію, навчаючись у якій, провів шість років. Семінарську пору, яка була тяжким випробовуванням для майбутнього письменника, він через роки описав у автобіографічному романі «Втрачений ранок життя».
По тому Феррейра навчався на філфаці університету Коїмбри (відділення класичної філології). Там же почав писати — спершу вірші, а згодом і романи.
Все життя потім пропрацював учителем у різних місцях, зокрема в ліцеях Фаро і Евори, згодом Лісабона[8].
Літературну діяльність почав з нарисів, але слави добувся як романіст.
У 1992 році В. Феррейра був удостоєний Премії Камоенса, найвищої в галузі літератури у своїй країні[9].
Починаючи від 1946 року до кінця життя був одружений з Регіною Каспжиковською (Kasprzykowsky), вчителькою-полькою, яка опинилась у Португалії як військова біженка.
Ім'ям В. Феррейри названа літературна премія, запроваджена муніципалітетом Говеї[10].
Днепров В. Мир Вержилио Феррейры // Вержилио Феррейра. Избранное. М.: Радуга, 1986, 576 с. — С. 5-22 (рос.)
Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 391 (рос.)
Afonso Borregana, António (1999). Aparição de Vergílio Ferreira: o texto em análise 2ª ed. [S.l.]: Texto Editora. 62 páginas. ISBN 9724711889(порт.)
Barbosa Machado, José (2014). Estudos de Literatura e Cultura Portuguesas revisada ed. [S.l.]: Ediçoes Vercial. 221 páginas. ISBN 9898392258(порт.)
Rodrigues de Paiva, José (2007). Vergílio Ferreira: Para sempre, romance-síntese e última fronteira de um território ficcional. [S.l.]: Editora Universitária UFPE. 720 páginas. ISBN 8573154594(порт.)
Silva Gordo, António da (1995). A escrita e o espaço no romance de Vergílio Ferreira. [S.l.]: Porto Editora. 128 páginas. ISBN 9720340835(порт.)
.svg){kind=small}
