Екзистенціалі́зм або філософія існування (фр.existentialisme від лат.exsistentia — існування) — напрям у філософіїXX століття, що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.
Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.
Характерні риси екзистенціалізму
Визначальні риси екзистенціалізму:
на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;
особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;
поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів;
вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;
найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.
Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін.
Сартр Ж.-П. Экзистенциализм — это гуманизм // Сумерки богов. — М., 1989. — С. 319—344.
Соловьёв Э. Ю. Экзистенциализм (историко-критический очерк) // Соловьёв Э. Ю. Прошлое толкует нас: (Очерки по истории философии и культуры). — М.; 1991. — С. 286—345.