Верхній Токмак
Ве́рхній Токма́к — село в Україні, у Чернігівській селищній громаді Бердянського району Запорізької області. Населення становить 986 осіб (1 січня 2015)[2]. До 2020 орган місцевого самоврядування — Верхньотокмацька сільська рада. ГеографіяСело Верхній Токмак розташоване у верхів'ї річки Токмак; нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Могиляни. Поруч проходить залізниця, станція Верхній Токмак I за 4 км. У межах с. Верхній Токмак, уздовж лівого та правого берегів р. Томак утворено ландшафтний заказник «Урочище скелі» площею 40 га[3][4]. ІсторіяСело засноване 1790 року як хутір селян Чернігівки. Назване за назвою річки. Пізніше в село прибули селяни з Чернігівської та Полтавської губерній. До 1854 року в користуванні орною землею практикувалося захоплення, а сінокоси ділилися за ревізькими душами. 1854 року проведено переділ всіх земельних угідь. Поселенці були релігійними. Спочатку вони були прихожанами чернігівського храму, пізніше в селі збудували дерев'яну церкву, 1863 року збудовано нову кам'яну церкву з дзвіницею, яку було освячено в грудні того ж року в ім'я Архангела Михайла. 1864 року в 125 дворах проживало 450 чоловіків і 386 жінок. 1887 року в селі нараховувалося 223 двори та 1790 жителів. За переписом 1897 року кількість мешканців становила 2081 особи (1033 чоловічої статі та 1048 — жіночої), з яких 2078 — православної віри[5]. З кінця XIX ст. в селі працює початкова школа, працює 5 млинів, 3 магазини, 1 бакалійна й мануфактурна лавки. За місцем розташування село ніби ділилося на дві частини — Верхній Токмак і Вершина Токмак, які конкурували між собою. Оскільки церква була збудована у Вершині, то 1896 року збудували ще одну у Верхньому Токмаці. 7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[6]. Революція й громадянська війна принесли занепад. Кадети побили деяких жителів, а одного розстріляли. Жителі села воювали менше за білих, а більше — за більшовиків і Махна. Після утвердження радянської влади настав голод 1921—1922 років. Смерть забрала близько 300 жителів села. Нова економічна політика принесла деякий спокій і розвиток села. Деякі господарства зміцніли. Більшовики змінили курс на колективізацію. Кращих господарів було пограбовано й виселено. Розкуркулення супроводилося й погромами церков. Обидва храми були закриті. 1929 року було організовано сільгоспартіль «Вільний клин», потім утворили ще дві. У 1932—1933 роках від голоду в селі померло приблизно 350 осіб. 1933 року залишилося 132 двори й цього року в село переселили по 30 сімей із Брянщини й Орловщини. Під час сталінських репресій було репресовано 6 жителів села. Завдяки важкій праці селян напередодні війни відбулося деяке покращення матеріальної бази колгоспів, в селі збудували семирічну школу, клуб та інші громадські споруди. З початком війни більшість чоловіків села пішла на фронт. 132 жителі села зазнали фашистської неволі. 17 вересня 1943 року село було звільнене військами 2-ї гвардійської армії Південного фронту. Воювало 297 місцевих жителів, 126 з них загинули. У період відбудови приблизно 50 жителів села відбудовували Дніпрогес, шахти Донбасу й заводи Запоріжжя. Селяни відновили колгоспи, які 1959 року об'єднано в один. Було збудовано нову середню школу, банно-пральний комбінат, ферми, готель, їдальню, житлові будинки. Працював дитсадок. На початок XXI ст. в селі працює агрофірма, кілька фермерських і селянських господарств, школа, амбулаторія, будинок культури, пошта, кілька крамниць, готель. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Чернігівської селищної громади.[7] 17 липня 2020 року після ліквідації Чернігівського району село увійшло до Бердянського району[8]. Російсько-українська війнаНевдовзі після початку повномасштабної російської збройної агресії взимку 2022 року село було окуповане російськими загарбниками. Але наприкінці липня, після ударів Збройних Сил в ніч на 29 липня по місцях дислокації окупантів поблизу селищ Верхній Токмак та Чернігівка, російська армія вирішила відвести особовий склад та техніку на іншу позицію[9]. Так, близько 40 поранених окупанти перевезли в госпіталь, що в місті Пологи. Водночас з селища Чернігівка було майже в повному складі виведено підрозділи армії РФ — наразі окупанти залишили там лише декілька блок-постів та не більш як 100 військових. Всі інші разом з технікою втекли до міст Токмак та Бердянськ[9]. У ГУР МОУ зазначають, що виведення військ з цих населених пунктів окупанти хочуть «замаскувати» під планову ротацію, однак насправді вони повністю покидають населений пункт і вже мінують під'їзні дороги[9]. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1227 осіб, з яких 573 чоловіки та 654 жінки[10]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1081 особа[11]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]
Економіка
Об'єкти соціальної сфери
Пам'ятки
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
