Степове (Бердянський район)
Степове́ (з 1825 по 1945 роки Бегим Чокрак) — село в Україні, у Чернігівській селищній громаді Бердянського району Запорізької області. Населення становить 53 особи (1 січня 2015)[2]. До 2016 орган місцевого самоврядування — Владівська сільська рада. Село тимчасово окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року. ГеографіяСело Степове знаходиться на берегах річки Бегим Чокрак, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Владівка. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат. Село розташоване за 12 км на південний захід від Чернігівки. ІсторіяВиникло з Чернігівського хутора в 1825 році. Названо за назвою річки Бегим Чокрак, на правому березі якої село розташоване. У 1864 році в селі було 35 будинків, у яких проживало 196 жителів. У 1887 році в 61 дворі проживало 452 жителі. На кінець XIX ст. в селі проживало 553 жителя. Жителі села були прихожанами Низянської церкви. На початку XX ст. в селі збудували земську початкову школу. 7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[3]. Улітку 1920 року на території села відбувся бій врангелівців та бійців корпусу Д.Жлоби червоних. 40 загиблих жлобінців поховано на місцевому цвинтарі, де встановлено пам'ятник. За всю історію війни в селі були також кайзерівські війська, денікінці, вояки батька Махна, до числа яких входила також частина бегимців. Під час голоду 1921—1923 в селі померло 20 жителів. Під час колективізації було розкуркулено 20 найкращих господарств, члени яких змушені були виїхати до Донбасу. Отримавши землю від радянської влади селяни взялися господарювати на ній, частина з них у 1923 році утворила хутір Весела. Шляхом надлишкових хлібозаготівель більшовики вчинили голодомор 1932—1933 років. У селі від голоду загинуло 43 жителі й у село було переселено 15 сімей росіян з Курської області. У 1933 року за зрив хлібозаготівель репресували голову голгоспу Сінчу Т. М. (загинув у таборах), а також рахівника, Макаренка З. К. та бригадира, Носівця Ф. (відсиділи у в'язниці по 3 роки) і кількох селян. Завдяки важкій праці селян технічна база колгоспу зміцнюється, дещо покращується добробут селян, напередодні війни в селі функціонує початкова школа, дитсадок і клуб. У 1940 році Бегим Чокрак налічує 105 дворів, у яких проживає бл. 500 жителів, у місцевому колгоспі бл. 150 коней. У 1939 році до села приєднано хутір Весела. З початком війни більшість чоловіків пішли на фронт, село перебувало в окупації два роки. було забрано до рабської праці в Німеччину 22 юнаків та дівчат, двоє з них загинуло там. Під час відступу нацисти спалили більшість будинків, забрали худобу та майно селян. На фронтах воювало 94 жителі села, загинули 57, нагороджені урядовими нагородами 60. У 1945 році село перейменували в Степове. Під час голоду 1946—1947 років померло 19 осіб. У 1950 році в результаті укрупнення були об'єднані колгоспи Владівської сільради. Об'єднаний колгосп отримав назву «Ленінський путь» з центром у Владівці. 1959 року цей колгосп об'єднали з колгоспом «ім. Горького» с. Стульневе. З 1993 року колгосп носить назву «Нива». За післявоєнні роки село зміцніло, покращилась матеріально-технічна база колгоспу, збудовано господарські будівлі та будинки колгоспникам. Потім село потрапляє в розряд неперспективних, у 1977 році закривають школу, молодь від'їздить із села, а після закриття бригади від'їзд посилився. Зараз в селі немає виробничих об'єктів, жителі працюють на підприємствах с. Владівка. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Чернігівської селищної громади.[4] 19 липня 2020 року після ліквідації Чернігівського району село увійшло до Бердянського району[5]. НаселенняМова
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
