Вимирання

Природоохоронний статус
згідно з категоріями Червоного списку МСОП
Природоохоронний статус згідно з категоріями Червоного списку МСОП
Вимерлий
Вимерлий (EX); Вимерлий у дикій природі (EW);	(список); (список);
Загрозливий
На межі зникнення (CR); Під загрозою вимирання (EN); Уразливий (VU);	(список); (список); (список);
У найменшій загрозі
Близький до загрозливого (NT); Найменший ризик (LC);	(список) ; (список) ;
Інше
Даних недостатньо (DD); Недосліджений (NE);	(список); (список);
	Категорії природоохоронного статусу:;
	Категорії стану збереження NatureServe:;
	п; о; р;

Вимира́ння — часткове або цілковите зникнення окремих видів, груп рослин і тварин або цілих флор і фаун з певної території чи акваторії.^[1] Вимирання живих організмів може бути спричинене антропогенними, кліматичними та іншими чинниками.

Книгу, в яку занесені всі вимерлі тварини, називають Чорною. Книгу, в яку занесені тварини, яким загрожує вимирання, називають Червоною.

Найвідоміші приклади

Найвідоміші приклади видів і підвидів, які вимерли:

Додо;
Веслоніс китайський (востаннє помічений у 2003 році; оголошений вимерлим у 2022 році);
Гагарка велика (остання підтверджена пара вбита в 1840-х роках);
Тилацин (останній тилацин, убитий у дикій природі, був застрелений у 1930 році; останній представник у неволі жив у зоопарку Гобарта до 1936 року);
Мого алакайський (останній відомий представник був почутий у 1987 році; весь Mohoidae вимер з ним);
Баклан командорський (останні відомі особини жили в 1850-х роках);
Папуга каролінський (останній відомий представник на ім’я Інкас помер у неволі в 1918 році; оголошений вимерлим у 1939 році);
Голуб мандрівний (останній відомий представник на ім'я Марта помер у неволі в 1914 році);
Тасманійський ему (востаннє помічений у 1839 році);
Zalophus japonicus (останній підтверджений запис — молодий екземпляр, виловлений у 1974 році);
Олень Шомбургка (вимер у дикій природі в 1932 році; останній олень у неволі був убитий у 1938 році).

Глобальні вимирання

Упродовж геологічної історії Землі відомо 5 глобальних вимирань^[2]:

Ордовицько-силурійське вимирання — відбулось у пізньому ордовицькому періоді палеозойської ери, приблизно 438 млн років тому. Внаслідок нього вимерло близько 100 відомих на сьогодні родин ордовицької фауни;
Девонське вимирання — відбулось у пізньому девонському періоді палеозойської ери, приблизно 360 млн років тому. Внаслідок цього вимирання зникло близько 30 % усіх відомих родин девонської фауни;
Пермське вимирання — відбулось у пізньому пермському періоді палеозойської ери, приблизно 250 млн років тому. Наслідком стало зникнення понад 50 % усіх родин пермської фауни та флори^[3];
Тріасове вимирання — відбулось у пізньому тріасовому періоді мезозойської ери, приблизно 220 млн років тому. Зникло понад 35 родин тріасової флори і фауни.
Крейдове вимирання — відбулось у пізньому крейдовому періоді мезозойської ери, 65 мільйонів років тому. Внаслідок цього вимирання зникли 17 % родин живих організмів.

Приклади регіональних вимирань

В історії вимирання різних видів птахів на островах Нової Зеландії дослідники виділили чотири фази. Перша, E₁, вивчена за виявленими рештками, охоплює період до прибуття на острови людини. Для цього періоду достовірно відомо про зникнення 29 видів птахів. Друга фаза, E₂, — вимирання видів, яке сталося після прибуття полінезійців, але до заселення острова європейцями. За цей час зникло 35 видів птахів. Третя фаза, E₃, включає вимирання видів після прибуття європейців (зникло 23 види). Нарешті четверта фаза, E₄, — це сучасний стан всієї орнітофауни, що нараховує 187 видів, з яких 90 видів викликають занепокоєння (згідно зі списками Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи — The IUCN Red List of Threatened Species). Треба сказати, що вжиті в останні десятиліття серйозні заходи з охорони природи увінчалися певним успіхом. Після 1968 р. на території Нової Зеландії жоден вид птахів не вимер^[4].

Шосте глобальне вимирання

У журналі Science Advances ( 19 Jun 2015) у статті «Прискорення сучасних людських видів втрат: введення шостого масового вимирання» (Accelerated modern human–induced species losses: Entering the sixth mass extinction [Архівовано 27 січня 2017 у Wayback Machine.]) вченими Херардо Себаллосом (Gerardo Ceballos), Полом Р. Ерліхом (Paul R. Ehrlich), Антонієм Д. Барноським (Anthony D. Barnosky) та іншими було описано результати досліджень щодо швидкості вимирання видів. Висновок, наведений у статті, невтішний. За останні 200 років, що відповідає початку індустріалізації людства, швидкість зникнення видів почала перевищувати природну норму, наведену у статті (1 вид з 10 000 на 100 років, тобто кожні сто років один вид з 10 000 зникає).

Згідно з висновками вчених, наше глобальне суспільство почало знищувати види інших організмів прискореними темпами, ініціюючи вимирання з рекордною за останні 65 мільйонів років швидкістю.

Див. також

Література

↑ Біологічний словник / За ред. І.Г. Підоплічка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця. — К. : УРЕ АН УРСР, 1974. — 551 с.
↑ Чи загрожує біосфері шосте вимирання? http://www.naturalist.if.ua/?p=6 [Архівовано 18 вересня 2011 у Wayback Machine.]
↑ Пермське вимирання http://www.naturalist.if.ua/?p=2283 [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.]
↑ Причины вымирания птиц в Новой Зеландии менялись со временем. Архів оригіналу за 25 серпня 2012. Процитовано 26 серпня 2012.

Посилання

Вимирання організмів // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 35.
Підбірка статей про вимирання [Архівовано 13 серпня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)