Владимиров Леонід Євстахійович

Владимиров Леонід Євстахійович
Народився	1845 або 30 січня 1844(1844-01-30)  Полтавська область
Помер	17 червня 1917(1917-06-17) або 8 вересня 1917(1917-09-08)
Країна	Російська імперія
Діяльність	науковець, правник, криміналіст, викладач університету, кримінолог
Alma mater	Імператорського Харківського університету
Галузь	правознавство
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор кримінального права
Відомі учні	Каменський Петро Валерійович

Владимиров Леонід Євстахійович (*30 січня 1844, Полтавщина, Російська імперія — †8 вересня 1917, Москва(?), Російська республіка) — український вчений-правознавець, доктор кримінального права (1872), професор.

Народився на Полтавщині.

Навчався на юридичному факультеті Імператорського Харківського університету.

По закінченні його у 1867 році почав читати лекції як приват-доцент, викладав юриспруденцію у Харківському університеті до кінця 1880-х років.

1869 року захистив кандидатську дисертацію за темою «Про значення лікарів-експертів у кримінальному процесі».

1872 року захистив докторську дисертацію «Суд присяжних». Отримав науковий ступінь доктора кримінального права.

Обраний екстраординарним професором по кафедрі кримінального права та судочинства Імператорського Харківського університету. У 1892 році вже затверджений у званні заслуженого професора.

Працював у Харківському університеті до 1893 року.

На початку 90-х років переїхав до Москви, де працював адвокатом. У той же час продовжував наукові дослідження в галузі кримінального судочинства, кримінального права. Відстоював ліберально-демократичні ідеї та принципи судової влади і права.

Помер Л. Є. Володимиров 8 вересня 1917 року.

Наукову діяльність розпочав відразу по закінченні університету і вже через рік отримав науковий ступінь кандидата наук.

У своїх роботах всебічно обґрунтував теорію судових доказів, глибоко вивчав природу і діяльність суду присяжних, механізм впливу кримінального закону на правосвідомість.

Писав посібники з проведення захисту у кримінальних справах. Автор одного з перших підручників із загальної частини кримінального права.

Опублікував кілька наукових праць, серед них «Вчення про кримінальні докази» (1882–1883), «Підручник російського кримінального права» (1889), «Захисні промови й публічні лекції» (1892), «Кримінальний законодавець як вихователь народу» (1903), «Курс кримінального права» (ч. 1, 1908).

• Літопис випускників Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого [Архівовано 20 листопада 2019 у Wayback Machine.]