Владислав Желенський (композитор)
Владислав Желенський (Владислав Маркіян Микола Желенський, пол. Władysław Marcjan Mikołaj Żeleński; нар. 6 липня 1837, Ґродковиці — 23 лютого 1921, Краків)[5][6] — польський композитор і піаніст, педагог, доктор філософії (1862). Засновник і перший директор Консерваторії музичного товариства в Кракові (нині Музична академія). ЖиттєписВладислав Желенський походив від шляхетського польського роду Желенських (пол. Żeleńskich) герба Цьолек, що оселилися 1680 року в маєтку Ґродковиці біля Кракова. Батько, Маркіян Желенський (1804—1846), захоплювався музикою, грав на фортепіано, писав власні композиції. Він брав участь у Листопадовому повстанні й 1833 року одружився з Камілою Руссоцькою, матір′ю майбутнього композитора. У подружжя народилось п′ятеро дітей, Владислав — друга дитина[5]. 23 лютого 1846 року під час Галицького повстання на родинний маєток Желенських було скоєно озброєний напад селян, будинок пограбували, а батька вбили[5][7]. Мати з дітьми змушена була переїхати до Кракова[5]. 1850—1857 рр. Владислав Желенський навчався в Краківській гімназії святої Анни (відомий як Колеґіум Новодворського, нині Перший загальноосвітній ліцей імені Бартоломея Новодворського в Кракові). Також вчився грати на фортепіано в майстра Казимира Войцеховського, а від 1854 року займався у відомого польського педагога Яна Ґермаша. Музичну композицію вивчав у польського композитора Францішека Мірецького. У двадцять років Владислав Желенський створив твори для двох струнних квартетів, написав фортепіанне тріо й увертюру для оркестру, яку особисто виконував на концерті 29 липня 1857 року в Кракові[5]. 1857 року за вказівкою матері, Владислав вступив на філософський факультет Ягеллонського університету[5][8], згодом продовжив навчання в Карлів університеті в Празі й 1862 року отримав звання доктора філософії[5]. У Празі Владислав Желенський продовжував займатися музикою, а саме брав уроки гри на фортепіано в німецького піаніста-вітруоза Олександра Дрейшка (1859). Згодом розпочав навчання контрапункту й захопився грою на органі під керівництвом чеського композитора Джозефа Крейчі[5]. Від кінця 1866 року навчався в Паризькій Консерваторії у Наполеона Анрі Ребера[5][8], працював над оперою «Dziwożona»[5]. 1868—1870 років закінчив приватний курс у композитора Бертольда Дамського[5][8]. 1870 року Владислав Желенський повернувся до Польщі. 30 січня 1871 року відбувся його концерт у Кракові. Згодом він переїхав до Варшави, де після смерті Станіслава Монюшка очолив клас гармонії та контрапункту Варшавської консерваторії. Від 1878 року до 1882 рр. — директор Варшавського музичного товариства. 1880 року повернувся до Кракова. За сприяння Владислава Желенського було засновано Консерваторію музичного товариства при Музичній школі музики в Кракові, яку він очолив. Одним із відомих учнів Владислава Желенського був польський піаніст і композитор Зиґмуд Стойовський[5]. 1913 року з нагоди 75 річниці від дня народження Владислав Желенський став Почесним громадянином міста Кракова[5][9]. 23 лютого 1921 року Владислав Желенський помер у Кракові. Похований на Раковицькому цвинтарі в родинній усипальні[10]. Родина1872 року Владислав Желенський одружився з Вандою Грабовською (1841—1904), з якою мав трьох синів:
Після смерті першої дружини одружився 1907 року з Теклою Симонович (1838-1935)[5]. ТворчістьВладислав Желенський — один із представників неоромантизму польської музики, після Станіслава Монюшка[11][6]. Автор оркестрової та камерної музики[5][6]. На його творчий стиль вплинула музика Мендельсона й Шумана, а згодом твори Монюшка й Сметани. Владислав Желенський високо оцінював творчість Глюка йШопена. У 1880-і роки ідеальною стала для нього музика Брамса, захоплювався композиціями Дворжака, Чайковського й Вагнера. Вагомий вплив на творчість композитора мала народна музика[5]. Владислав Желенський автор чотирьох опер:
Написав дві оркестрові увертюри: «У Татрах» (пол. W Tatrach, 1868—1870) і «Відлуння лісове» (пол. Echa leśne). Автор двох симфоній, двох струнних квартетів E-dur й F-dur, романсу для скрипки й фортепіано та багато інших. На жаль, більшість музичних композицій Владислава Желенського не збереглись[5][6]. НагородиУшанування пам′яті
Примітки
Література та джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia