Владислав Людвік Анчиць

Владислав Людвік Анчиць
пол. Władysław Ludwik Anczyc
Псевдонім	Góral z Zakopanego[1], Kazimierz Góralczyk[1] і A. W. Lasota[1]
Народився	12 грудня 1823(1823-12-12)[2][3][…]  Вільнюс, Російська імперія[5]
Помер	28 липня 1883(1883-07-28)[2][3][6] (59 років)  Краків, Австро-Угорщина[2][5]
Поховання	Раковицький цвинтар
Країна	Цислейтанія  Російська імперія
Діяльність	мовознавець, поет, перекладач, видавець, фармацевт, письменник
Alma mater	Ягеллонський університет і старша школа імені Бартоломея Новодворськогоd
Знання мов	польська[3][7]
Мова творів	польська
Рід	Q63531274?
Батько	Siegmund Anczycd
Мати	Barbara Anczycd
Родичі	Tomasz Hrehorowiczd і Władysław Anczycd
Брати, сестри	Bronisława Anczycd
Діти	Wacław Anczycd і Станіслав Анчиц
Автограф
Учасник	Польське повстання 1863—1864
Владислав Людвік Анчиць у Вікісховищі

Владислав Людвік ́Анчиць (пол. Władysław Ludwik Anczyc; псевдоніми — Казімеж Гуральчик; В. А. Лассота; нар. 12 грудня 1823, Вільно — пом. 28 липня 1883, Краків) — польський драматург, публіцист, поет, видавець.

Народився 12 грудня 1823 року в місті Вільно (нині Вільнюс, Литва) в сім'ї акторів. 1847 року закінчив Ягеллонський університет у Кракові, в якому здобув медичну освіту. З 1849 року був доцентом кафедри хімії та фармації.

Упродовж 1858−1867 років працював редактором у Варшаві, був одним із укладачів реєстру гасел до 28 томів «Універсальної енциклопедії» Самуеля Оргельбранда.

1868 року повернувся до Кракова, де займався просвітницькою, видавничою й театральною діяльністю. 1875 року став засновником власної друкарні. Помер у Кракові 28 липня 1883 року. Похований в Кракові на Раковицькому цвинтарі.

1848 року дебютував як сатирик у журналі «Додатек до Швістка» (пол. «Dodatek do Świstka»). Автор збірки поезій «Пісні пробуджених» (пол. «Pieśni zbudzonych»; 1963); серед патріотичних поезій одна з найбільш відомих — «У Татрах» (пол. «W Tatry»). У кількох публіцистичних статтях популяризував театр та драматургію.

Його п'єси ставилися у Краківському театрі. В одноактній п'єсі «Селяни-аристократи» (пол. «Chlopi i Arystokraci», 1849) показав життя польського села після скасування панщини. 1865 року ця п'єса під назвою «Мужики-аристократи» в перекладі Остапа Левицького була вперше поставлена у Львові Руським народним театром. Відтоді часто з'являлась на українській сцені в Галичині. 1884 року Іван Карпенко-Карий переробив її на жарт-водевіль «З Івана — пан, а з пана — Іван».

Автор водевілю «Роберт і Бертран, або Два злодії» (1871). Йшов у Руському народному театрі з 1876 року в перекладі І. Гродського; п'єси «Селянська еміграція» (пол. «Emigracja chłopska», 1876), історичної драми «Косцюшко під Рацлавіцами» (пол. «Kościuszko pod Racławicami», 1881), публіцистичної праці «Пияцтво, нужда і згуба селян» (1867), опублікованих у Львові у 1876 році в українських перекладах Олександра Стефановича.

В Кракові є вулиця Анчиця.

• Anczyc Władysław Ludwik // Mała encyklopedia powszechna PWN. Warszawa. 1959, сторінка 29 (пол.);
• Р. Я. Пилипчук. Анчиць Владислав Людвік // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , сторінка 75;
• Р. Я. Пилипчук. Анчиць Владислав Людвік // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 72. — ISBN 5-88500-027-1;
• Р. Я. Пилипчук. Анчиц, Владислав Людвік // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.