Вознесенське намісництво
Вознесе́нське намі́сництво (рос. Вознесенское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1795–1796 роках. Адміністративний центр — Новомиргород (до 1796), Вознесенськ (з 1796). Створене 13 червня 1795 року на основі трьох повітів Катеринославського намісництва. Складалося з 12 повітів. 12 грудня 1796 року розподілене між Новоросійською, Подільською та Київською губерніями Повіти
ІсторіяВознесенське намісництво було утворене 13 червня 1795 року з трьох повітів Катеринославського намісництва: Єлисаветградського, Новомиргородського та Херсонського. До намісництва приєднано українські землі, що їх Росія придбала на правому березі Дніпра, до лінії Черкас на півночі. Згодом намісництво складалося з 12 повітів. Адміністративним центром намісництва в 1795 році був тимчасово Новомиргород, а в 1796 році — спеціально побудоване біля містечка Соколов на річці Південний Буг місто Вознесенськ. Намісником був князь Платон Зубов. За указом Павла I 12 грудня 1796 року всі намісництва, в тому числі і Вознесенське, були скасовані і території Вознесенського намісництва увійшли до новостворених Новоросійської,Подільської та Київської губерній. Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia