Войнилівський район
Войнилівський район — колишній район у складі Станіславської області УРСР. Центром району було селище Войнилів. ![]() Адміністративний поділ17 січня 1940 року Калуський повіт було розділено на три райони — Калуський, Новичанський та Войнилівський. До Войнилівського району відійшли села ґмін Войнилів, Томашівці та Верхня. Утворена 31 сільська рада: Першим секретарем райкому компартії призначили О. С. Бабенка, до того — другий секретар Софіївського райкому.[2] Указом Президії Верховної Ради УРСР 23 жовтня 1940 р. з Войнилівського району вилучені сільські ради і передані:
У 1941 році головою виконавчого комітету Войнилівської районної ради депутатів трудящих Станіславської області був Семанишин Микола Олексійович. У роки ІІ світової війни територія району була окупована німцями і увійшла до Крайсгауптманшафту Калуш. 30 липня 1944 року Радянські війська знову захопили територію району. Райком КПРС очолив Олексій Кожушко, райвиконком – Петро Беляй. Відділом НКВС керував Романов.[3] Станом на 1 вересня 1946 року[4] площа району становила 300 км², кількість сільських рад — 28. Указом Президії Верховної Ради УРСР 21 лютого 1950 року села Копанки, Мостище і Середній Бабин передані до Калуського району. 12 червня 1951 р. під приводом попереднього злиття колгоспів Войнилівський райвиконком рішенням № 320 ліквідував 6 сільрад (залишилось 17):
19 травня 1959 р. Войнилівський райвиконком ліквідував 6 сільрад:
Залишилось 11 сільрад:
9 березня 1960 р. Станіславський облвиконком ухвалив рішення про приєднання Довпотівської, Слобідської і Перевозецької сільрад до Войнилівської сільради.[5] 30 грудня 1962 р. ліквідовано 20 районів області, між якими і Войнилівський, територію якого приєднали до Калуського району. Діяльність ОУН і УПАНа території району діяла районна організація ОУН, очолювана районним проводом ОУН, який підпорядковувався Калуському повітовому (з листопада 1944 р. — надрайонному) проводу ОУН, а з травня-червня 1948 р. — Журавненському надрайонному проводу ОУН. В районі, як і на всій Галичині, населення підтримувало УПА і було тероризоване всіма репресивними органами СРСР. В центрі Войнилова в колишньому костьолі працювала катівня НКВС (рештки сотень жертв випадково розкопали в 1991 році)[6][7]. Влітку 1948 р. заарештовано 4-х голів сільрад за роботу на підпілля ОУН.[8] За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Войнилівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Верхнє, Збора, Завадка, Станькова і Сівка-Войнилівська.[9] 14 квітня 1960 р. загинув уродженець с. Середнє останній керівник боївки ОУН Пасічний Петро — вояк УПА, член Подільського окружного проводу ОУН[10]. Адміністративний поділ станом на 1 вересня 1946 року[4]
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia