Войцех Бартош Ґловацький

Войцех Бартош Ґловацький
пол. Wojciech Bartosz Głowacki
Народився	1758[1]  Жендовіце, Ґміна Конюша, Прошовицький повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща або Закшув, Ґміна Скальбмеж, Казімерський повіт, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща
Помер	9 червня 1794(1794-06-09)  Кельці, Республіка Польща
Поховання	Basilica of the Assumption of the Blessed Virgin Mary in Kielced
Країна	Річ Посполита
Учасник	Повстання Костюшка
Медіафайли у Вікісховищі

Во́йцех Ба́ртош (1794 року отримав прізвище Ґлова́цький; пол. Wojciech Bartosz Głowacki; бл. 1751, Жендовиці — 1794, Кельці) — польський селянин, косинер часів повстання Костюшка 1794 року, хорунжий краківських ґренадерів.

Брав участь у повстанні Костюшка 1794 року, у битві під Раславцями 4 квітня 1794 року відзначився великою мужністю (здобув російську гармату), за що отримав звання хорунжого та прізвище Ґловацький. 6 червня 1794 року Бартоша смертельно поранили в битві під Щекоцинами, помер і був похований у Кельцях.

Після поразки повстання став символом хоробрості та мужності.

У 1892—1943 роках у Львові була вулиця Гловацького (нинішня вулиця Якова Головацького)^[2].

1906 року у Львові наприкінці вулиці Личаківської — в Личаківського парку встановили пам'ятник Бартошу Ґловацькому. Він є останньою працею Юліана Марковського, який через смерть не встиг його завершити (замість нього це зробив Григорій Кузневич)^[3].