Володимир (Соколовський)
Архієпи́скоп Володи́мир (Василь Григорович Соколовський-Автономов; *31 грудня 1852, Сеньківці, Золотоніський повіт — † 27 листопада 1931, Москва) — український релігійний діяч, богослов, місіонер у Японії та США. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), архієпископ Катеринославський ТВЦР. Випускник Полтавської духовної семінарії та Казанської духовної академії. ЖиттєписНародився в сім'ї священика. Закінчив Полтавську духовну семінарію. 1878 — закінчив Казанську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. Склав усний іспит на ступінь магістра богослов'я. 26 липня 1878 призначений помічником наглядача Полтавського духовного училища. 29 вересня 1878 пострижений в чернецтво. 1 жовтня рукопокладений в диякона, а 3 жовтня того ж року рукопокладений в ієромонаха. 14 січня 1879 — призначений членом Японської духовної місії по проханню. Завідував навчальною та виховною роботою в семінарії. 1884 — зведений в сан ігумена. 1886 — викладач Холмської духовної семінарії на катедрі церковної історії і викриття розколу. 4 грудня 1887 — зведений в сан архімандрита і призначений інспектором духовної семінарії. 20 грудня 1887 — у Санкт-Петербурзі відбулася хіротонія в єпископа Алеутського та Аляскинського. Служіння в Японії та США1 березня 1888 — прибув до Америки. У Сан-Франциско звів новий катедральний собор, при якому влаштував богословську школу для дорослих і воскресну — для дітей. Сприяв приєднанню до Російської церкви Грекокатолицької общини на чолі зі священиком Олексієм Товтом, що сталося 1891 і сприяло поверненню багатьох уніатів до синодального православ'я в Америці. Запровадив у Сан-Франциско богослужіння англійською мовою, що стало причиною невдоволення місцевої общини, яка звернулася зі скаргою до Синоду і прохала відновити богослужіння церковнослов'янською. 8 червня 1891— єпископ Острогожський, вікарій Воронезької єпархії. 2 жовтня 1891 — виїхав до Росії. 22 грудня 1896 — єпископ Оренбурзький та Уральський. 29 листопада 1903 — єпископ Катеринбурзький та Ірбитський. Був делегатом на 5-му Всеросійському монархічному з'їзді, який проходив у травні 1912 у Санкт-Петербурзі. 18 березня 1910 — звільнений на покій за хвороби та призначений настоятелем Спасо-Андронієвого монастиря у Москві. 1921 — зведений в сан архієпископа призначений до Катеринославської катедри. До місця служіння поїхав після арешту Патріарха 1922 р. 1924 — архієпископ Володимир був висланий із Катеринослава до Москви без права виїзду. Після смерті Патріарха Тихона архієпископ Володимир 29 квітня 1925 був посаджений до Бутирської в'язниці за звинуваченням у «розповсюдженні неперевірених чуток про утиски з боки Советської влади Тихоновської Церкви». У січні 1926 підтримав групу консервативних єпископів РПЦ (так званий «григоріанського розколу»), був призначений Тимчасовою Церковною Радою в Україну, на Дніпропетровську катедру цього уламку Московського патріархату. У червні того ж року відійшов від ТВЦР, порозумівся з заступником Патріаршого Місцеблюстителя митрополитом Сергієм Страгородським. Перебуваючи як єпископ на спокої, служив у Всіхсвятській церкві у селі Всіхсвятському (поблизу Москви). Помер 27 листопада 1931 в Москві, перебуваючи у великій фінансовій скруті. Похований біля вівтаря Всіхсвятської церкви. Могила не збереглася. Твори
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_of_Aleutians_and_Alaska.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
