Волошинський Богдан Іванович
Богдан Іванович Волошинський (27 травня 1957, Коломия, Івано-Франківська область, УРСР) — коломийський краєзнавець, політик, автор багатьох краєзнавчих праць, член Національної спілки краєзнавців України (з 2018).[2][1] БіографіяНародився 27 травня 1957 року в Коломиї в родині Марії Волошинської (з роду Коссак), доньки відомого коломийського адвоката Олекси Коссака.[1][3] Упродовж 1964—1966 років навчався в Коломийській восьмирічній школі № 10, у 1966—1974 роках — у Коломийській середній школі № 2. Згодом здобув вищу освіту у ЛНУ імені Івана Франка на фізичному факультеті у 1974—1979 роках,[1] потім працював на підприємстві «Коломиясільмаш» до кінця 1980-х років.[4] Під час перебудови став одним із засновників коломийських організацій Товариства української мови ім. Т. Шевченка, Народний рух за перебудову (1989), а під час правління міського голови Володимира Машталера впродовж тривалого часу очолював Коломийську територіальну організацію НРУ "Покуття" та Раду демократичних сил Коломийщини у 1990-х роках.[5] У 1990 році став депутатом Коломийської міської ради, з 1991 року завідував відділом інформації зв’язків з громадськістю першої демократичної міської ради (до 1994 року).[1][5] Потім здобув вищу освіту у ЛНУ імені Івана Франка на спеціальному правничому факультеті у 1992—1997 роках та в Інституті державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України у 1994—1995 роках.[1] У 1998 році висувався в народні депутати Третього скликання від партії "Народний Рух України", однак не пройшов.[6] У 1995—1997 роках працював в Івано-Франківській обласній державній адміністрації, був депутатом Івано-Франківської обласної ради у 2002—2006 та 2008—2010 роках.[1][5][7] У 1997—2018 роках був директором, з 2018 року — є викладачем Івано-Франківського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.[1][5][8][9] У 1985 році почав займатися активною краєзнавчою діяльністю, публікуючи свої історичні розвідки в обласну та районну пресу.[1] У 2020 році видав книжку про Олексу Коссака «Доля коломийського адвоката», у 2021 році видав працю про Якова Білоскурського «У борні за чужі ідеали» та краєзнавчу працю «Родина Біберовичів».[1] Усі їх Богдан Волошинський представив у читальному залі бібліотеки в Чернігові у межах міжнародної науково-практичної конференції "Розумовські зустрічі" під засідання клубу "Краєзнавець" наприкінці 2021 року.[10][11] У серпні 2022 року видав спільно з Мирославою Кочержук працю про коломийського есперантиста Ореста Кузьму «Українська зірка Коломийського есперантиста».[12] У жовтні 2022 року передав 218 книжок із бібліотеки коломийського адвоката Олекси Коссака до Кабінету-музею адвокатури Івано-Франківщини, відкритого на базі Юридичного Інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.[13][14] У серпні 2023 року видав власну книжку «І зійшла над Прутом українська зоря есперанто», у якій автор розкриває історію створення першого українського есперантського періодичного видання – часопису «Ukraina Stelo – Зоря України», який упродовж 1913–1914, 1922–1923 років видавався в Коломиї.[15] 17 квітня 2024 року в читальній залі імені Тетяни та Омеляна Антоновичів Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника відбулася передача Богданом Волошинським мистецького архіву видатних українських драматичних акторів Івана та Іванни Біберовичів до фондів бібліотеки.[16] Краєзнавчі праці
Примітки
|
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
