Волошин Любов Василівна

Зовнішні відеофайли
Зовнішні відеофайли
	Любов Волошин про Модеста Сосенка на YouTube // Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького. — 2020. — 22 жовтня.
	Про скульптора-творця Андрія Коверка - Любов Волошин на YouTube // Олег Дудич. — 2015. — 13 листопада.

Любов Волошин
Любов Волошин
Любов Василівна Волошин
Народилася	12 березня 1942 (83 роки); Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	мистецтвознавиця
Галузь	мистецтвознавство
Alma mater	Львівський державний медичний інститут, Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури
Знання мов	українська
Членство	Національна спілка художників України і Наукове товариство імені Шевченка
Роки активності	2006 — тепер. час
Нагороди
	; ; ;

Любов Василівна Волошин (нар. 12 березня 1942, Львів) — український мистецтвознавець. Член Національної спілки художників України (2002), дійсний член НТШ. Заслужений діяч мистецтв України (2006).

Життєпис

Любов Волошин народилася 12 березня 1942 року у Львові.

1966 року закінчила Львівський медичний інститут, 1972-го — факультет теорії та історії мистецтва Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури. Відтоді в Національному музеї у Львові: старший науковий співробітник (1975—1989), завідувач (1989—2015) Художньо-меморіального музею Олекси Новаківського у Львові. Від 2015 — старший науковий співробітник відділу сучасного мистецтва Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Доробок

Автор публікацій про українське мистецтво кінця XIX — першої половини XX ст., зокрема про визначних художників початку періоду новітнього українського мистецтва — Модеста Сосенка, Олени Кульчицької, Івана Северина, Івана Труша, Петра Холодного, Михайла Бойчука, Антіна Манастирського, Михайла Козика. Основні праці присвятила творчості Олекси Новаківського, а також його мистецькій школі та учням.

Монографії:

«Мистецька школа Олекси Новаківського у Львові: Бібліографічний словник учнів» (Львів, 1998),
«Княжий дарунок великого мецената. Митрополит Андрей Шептицький у житті і творчості Олекси Новаківського» (Львів, 2001),
«Автопортрети Олекси Новаківського» (Львів, 2004),
«Пробудження у малярстві та рисунках О. Новаківського» (Львів, 2005),
«Роман Сельський. Живопис. Графіка. Альбом» (Львів, 2006),
«Історичні постаті княжої доби у творах О. Новаківського» (Львів, 2007),
«Рання графіка Святослава Гординського. 1920–1930 роки» (Львів, 2007),
«Науковий каталог малярських творів Олекси Новаківського» (Львів, 2008),
«Ярослав Лукавецький» (Львів, 2008),
«Ольга Плешкан» (Львів, 2010),
«Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського. Путівник» (Львів, 2012),
«Іванна Нижник-Винників. Рання творчість у Львові. 1920—1930 рр.» (Львів, 2013),
«Іванна Нижник-Винників. Творчість на еміграції. Німеччина, Франція. 1945—1993 рр.» (Львів, 2015),
«Митрополит Андрей Шептицький у творчих долях українських художників» (Львів; Ч.I., 2015; Ч.II., 2016; Ч.III., 2017);
«Образ жінки у творах Олекси Новаківського» (Харків, 2018),
«Мистецька школа Олекси Новаківського 1923–1935. Життя у перспективі часу» (Дрогобич, 2025).

Альбоми^[3]:

«Любомир Медвідь. Притчі» (Львів, 1995),
«Роман Сельський. Графіка» (Львів, 2006),
«Богдан Братейко. Живопис, графіка» (Львів, 2006),
«Роман Сельський. Інститут колекціонерства українських пам'яток при НТШ» (Львів, 2006),
«Ярослав Крушельницький» (Львів, 2008),
«Сакральне мистецтво Григорія Петришака» (Львів, 2008),
«Олекса Новаківський» (Львів, 2009),
«Олекса Новаківський (1872—1935)» (Львів, 2012),
«Іван Климко. Керамічна пластика» (Львів, 2013).

Нагороди

заслужений діяч мистецтв України (3 березня 2006) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України, активну громадську діяльність, багаторічну сумлінну працю^[4];
премія ім. Іларіона та Віри Свєнціцьких;
премія ім. Святослава Гординського;
премія ім. Павла Чубинського;
золота медаль Академії мистецтв України.