Волошка перлиста

Волошка перлиста
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Айстроцвіті (Asterales)
Родина:	Айстрові (Asteraceae)
Рід:	Волошка (Centaurea)
Вид:	Волошка перлиста (C. margaritacea)
Біноміальна назва
	Centaurea margaritacea; Ten., 1831

Воло́шка перлиста^[1]^[2], блават шарлай^[1], волошка шарлай^[1] (Centaurea margaritacea) — трав'яниста рослина родини айстрових.

Біологія виду

Гемікриптофіт. Дворічник або озимий однорічник 40–120 см заввишки. Стебла прямостоячі, від середини дуже розгалужені, як і листки густо-павутинисто запушені. Листки пірчасторозсічені на вузьколінійні сегменти. Обгортки кошиків кулясті, до 20 мм завдовжки, золотисті від однокольорових шовковисто-кремових придатків їх листочків. Зовнішні лійкоподібні квітки кремові, внутрішні трубчасті — майже білі. Сім'янки світло-бурі. Цвіте у червні-липні. Плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням.

Поширення

Нижнє Побужжя. Зараз повністю зник на р. Південний Буг біля с. Петрове-Солониха Миколаївського р-ну (locus classicus). Єдиний на сьогодні локалітет виявлений на лівому березі р. Інгул в околицях c. Мішкове-Погорілове. Росте на відкритих (прирічкових) пісках у заплавах річок Південний Буг та Інгул. Ксерофіт. Псамофіт.

Статус виду

Вузьколокальний вид, представник зникаючого комплексу нижньобузьких пісків. Занесений до Європейського Червоного списку (1991), Червоної книги України. Необхідно постійно контролювати стан популяцій, рекомендується вирощувати вид у ботанічних садах. У 2005 р. Миколаївською обласною радою затверджено «План дій зі збереження перлистих волошок на Миколаївщині». Охороняється у заказнику місцевого значення «Мішково-Погорілове».

Історія

Провідний дослідник роду волошка на теренах України Дарія Микитівна Доброчаєва розповіла про випадок, який стався з нею і стосувався волошки перлистої, на етикетці якої в гербарії міста Миколаєва щодо її місцезнаходження було написано: «піски за вокзалом». А за вокзалом пісків уже давно не було, адже місто розрослося, змінилася екологія довкілля. Довго шукала Дарія Микитівна цю волошку, втомилася і натрапила на палісадник якогось дитячого садка, сіла і зненацька побачила волошку перлисту. «Я їй вклонилася», — розповідала професор Доброчаєва^[3].

Див. також

Список видів роду Волошка

Примітки

↑ ^а ^б ^в Centaurea margaritacea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
↑ Червона книга України, 2009
↑ [[Ситник Костянтин Меркурійович - К. М. Ситник]]. Видатні вчені-жінки [[Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України - Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України]] // [[Український ботанічний журнал]], 2011, Т. 68, № 2. ISSN 0372-4123 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2022. Процитовано 6 червня 2022.

Посилання

Червона книга України [Архівовано 24 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Tropicos (англ.). Міссурійський ботанічний сад. 26.08.2014.

Джерела

Перлини піщаної флори у пониззях Південного Бугу та Інгулу. Серія: Збереження біорізноманіття в Приморсько-степовому екокоридорі/ під ред. Г. В. Коломієць.-К.: Громадська організація «Веселий дельфін», 2008. — 40 с.