Волховський Фелікс Вадимович
Фелікс Вадимович Волховський (псевдоніми: Ф.Полтавчук, А. Чепа, А. Чорний, Ів. Брут тощо; нар. 6 липня 1846, Полтава, Російська імперія — пом. 2 серпня 1914, Лондон) — визначний український діяч російського та міжнародного революційного руху, журналіст, видавець, письменник, перекладач[2]. ЖиттєписНародився в українській дворянській сім'ї Волховських, родовий маєток яких у Мойсівці був популярним місцем зібрань української шляхти у першій половині ХІХ ст. Правнук Андріана Чепи, можливого автора «Історії Русів» та онук Валентини Андріанівни Волховської[3]. Більшу частину дитинства провів на хуторі Чепурківка, який у середині 20-х років ХХ-го століття був об'єднаний з Воскресенським хутором і отримав назву Перше Травня[4], на згадку про однойменного вірша Ф. Волховського[5] Був одружений з Марією Антоновою та Олександрою Хоржевською. ОсвітаНавчався у гімназіях Санкт-Петербурга та Одеси. Навчався на юридичному факультеті Московського університету. Покинув навчання через матеріальну скруту та політичні утиски. Займався самоосвітою працюючи в московських книгарнях. Видавав і поширював серед селян книги та революційні листівки. Революційна діяльністьПід час навчання в університеті був секретарем «Малоросійської громади» — українського студентського землятства[6] Був організатором (спільно з Г. Лопатіним) «Рубльового общества» — революційного товариства, що мало на меті видання і розповсюдження серед селян просвітницької літератури. Вперше потрапив за ґрати у 1868 році. Вдруге — у квітні 1869 року. Утримувався два роки у московських тюрмах та у Петропавловській фортеці. Судився у справі «нечаєвців» у 1871 і отримав оправдальний вирок. До наступного арешту в 1874 році проживав у Одесі, працював секретарем міської думи, очолював одеську народницьку групу «чайковців». В січні 1878 року засуджений по «процесу 193-х» до висилки в Тобольську губернію. В 1889 році втікає через Японію у Канаду. У 1890 році на запрошення С. Степняка-Кравчинського переїхав до Лондона. Як свідчить лист Ф. Енгельса до Степняка-Кравчинського від 15 листопада 1892 року, Енгельс дуже приязно зустрів полтавця: «Дорогой Степняк! Не придете ли Вы вместе с г-жой Степняк, Волховским и его маленькой дочкой в четверг к нам обедать?»[7] Очевидно, мовиться тут про Віру Волховську (1881-1966), яка доклала значних зусиль для збереження архіву батька. Поетичний та публіцистичний доробокУкраїнський літератор. Писав українською[8], російською[9] та англійською мовами[10]. У 1893–1914 роках редагував журнал «Free Russia», «Летучие Листки». Упорядкував і видав збірку віршів політв'язнів (Женева, 1877). Автор поетичних та публіцистичних книжок[11],[12]. Переклав російською мовою «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського[13]. Російськомовні прозові та поетичні твори Ф. Волховського перекладала Леся Українка[14], інші українські літератори. Публікувався в англомовній пресі («Toronto Globe», «The World» та інших). Листувався з Марком Вовчком, М. Драгомановим,І. Франком, М.Коцюбинським, Лесею Українкою, М. Павликом, В. Гнатюком, Ф. Вовком. Особистий архів Фелікса Волховського зберігається в Інституті Гувера при Стенфордському університеті.Чекає на академічне вивчення, систематизацію, узагальнення та перевидання творча спадщина Ф. Волховського, розпорошена по книгозбірнях України, Росії, Англії, США. Примітки
Джерела та література
Див. також
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
