Вольський Віктор Вацлавович
Віктор Вацлавович Вольський (10 серпня 1921, ст. Злинка — 18 листопада 1999, Москва) — радянський і російський економіст-міжнародник, економіко-географ, латиноамериканіст, доктор економічних наук (1966), професор (1967), заслужений професор Московського університету (1996), член-кореспондент Академії наук СРСР (1984), член-кореспондент Російської академії наук (1991)[1]. Герой Радянського Союзу (1945), заслужений діяч науки РРФСР (1961). Лауреат премії імені Дмитра Миколайовича Анучина (1976), Державної премії СРСР (1987)[1]. Засновник сучасної російської школи латиноамериканістики[1]. Директор Інституту Латинської Америки АН СРСР (1966—1992), головний редактор журналу «Латинська Америка» (1969—1993)[1]. Протягом 40 років очолював радянську наукову школу соціально-економічного країнознавства Івана Олександровича Вітвера[1]. БіографіяВіктор Вацлавович народився 10 серпня 1921 року на Стародубщині, на станції Злинка, Новозибківського повіту, Гомельської губернії Росії (зараз у межах селища Вишков Злинковського району Брянської області) в родині службовця з литовської шляхти[2]. Початкову школу закінчив при станції 1934 року, середню (10 класів) у Малому Вишкові[1][2]. З 1939 року навчався на лісогосподарському факультеті Білоруського лісотехнічного інституту в Гомелі[1]. Студентом, наприкінці 1940 року був призваний до лав Червоної армії[1]. У серпні 1941 року потрапив на фронт німецько-радянської війни на посаду командира відділення зенітної батареї[2][3]. Брав участь в обороні Заполяр'я, восени 1942 року зазнав важкого поранення обох ніг[2][3]. У квітні 1943 року став помічником, а потім командиром вогневого взводу 1354-го зенітного артилерійського полку[2][3]. Того ж року вступив до лав ВКП(б)[2]. Воював на Степовому, Воронезькому і 2-му Українському фронтах. Брав участь у Курській битві, битві за Дніпро, визволенні Правобережної України і Молдавії[2][3]. У серпні 1944 року особливо відзначився під час Яссько-Кишинівської операції, коли його колона під містечком Крицешти (поблизу міста Васлуй) потрапила в облогу й відбивалась упродовж 2 діб, зуміла вирватись з оточення[2]. За що 24 березня 1945 року був нагороджений званням Герой Радянського Союзу[2][3]. 1945 року закінчив курси молодших лейтенантів, незабаром після війни звільнився з армії в запас у званні капітана[2]. 1949 року закінчив з відзнакою Інститут міжнародних відносин Міністерства закордонних справ СРСР (МДІМВ) за спеціальністю «економіст-міжнародник, референт-перекладач у країнах Латинської Америки»[1][2]. Залишений в аспірантурі. 1952 року захистив дисертацію кандидата економічних наук на тему «Англо-американська боротьба за нафту в Південній Америці»[1]. Упродовж 1953—1959 років викладач, доцент, старший науковий співробітник МДІМВ[1]. З 1959 по 1999 рік, впродовж 40 років був беззмінним завідувачем кафедри економічної та політичної географії капіталістичних і країн, що розвиваються (нині кафедра соціально-економічної географії зарубіжних країн), географічного факультету Московського державного університету[1]. 1966 року захистив докторську дисертацію на тему «Латинська Америка: нафта і незалежність»[1]. Наступного року присвоєне вчене звання професора. У Московському університеті створив і читав оригінальні курси лекцій: «Соціально-економічна географія Латинської Америки», «Типологія зарубіжних країн», «Економічне районування»[1]. Упродовж 1966—1992 років був директором Інституту Латинської Америки Академії наук СРСР[2]. Упродовж 1969—1993 років був головним редактором журналу «Латинська Америка». З 1970 по 1993 рік — заступник голови Наукової ради з комплексної проблеми «Сучасні проблеми країн» АН СРСР. Вольський Віктор Вацлавович впродовж життя обіймав ряд поважних посад: з 1965 року був членом Всесвітньої ради миру, з 1968 року — президент товариства СРСР-Уругвай, з 1970 року — перший віце-президент Асоціації країн Латинської Америки, з 1980 року — голова радянської асоціації дружби і культурного співробітництва з країнами Латинської Америки. Помер Віктор Вацлавович 18 листопада 1999 року в Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі[2][4]. Наукові праціВольський протягом 40 років очолював радянську наукову школу соціально-економічного країнознавства Вітвера, засновник сучасної школи латиноамериканістики[1]. Був завідувачем кафедри соціально-економічної географії зарубіжних країн географічного факультету Московського університету. Ним була розроблена нова концепція соціально-економічної типології країн, вчення про цивілізаційне районування країн світу[1]. За час наукової діяльності В. В. Вольський підготував 31 кандидата і 10 докторів наук. Вольський Віктор Вацлавович за роки наукової праці опубліковано понад 300 наукових робіт, у тому числі 20 книг[1]. 170 його робіт було перекладено на іноземні мови й видано за кордоном[1]. Основні наукові праці:
Нагороди і відзнакиВольський Віктор Вацлавович був нагороджений рядом бойових, ювілейних і почесних орденів і медалей[1]:
Вольський Віктор Вацлавович був удостоєний ряду почесних звань, нагороджений преміями:
Почесний член ряду наукових товариств: Географічного товариства Ліми (Перу, 1969), Географічного товариства Санто-Домінго (Домініканська Республіка, 1970), Національного комітету істориків Радянського Союзу (1981), Мексиканського товариства географії і статистики (1990), Аргентинського економічного товариства (1991)[1]. Почесний доктор ряду університетів: Сан-Маркос (Ліма, Перу, 1973), імені Симона Болівара (Барранкілья, Колумбія, 1978), Сан-Паулу (Бразилія, 1981), гаванського (Куба, 1987)[1]. Почесний громадянин ряду міст: Кіто (Еквадор, 1974), Гвадалахара (Мексика, 1977), Меріда (Мексика, 1977), Новозибков (Росія, 1981), Ріо-де-Жанейро (Бразилія, 1985), Халапа-Енрікес (Мексика, 1987)[1]. На будівлі школи в селищі Вишків, де навчався в дитинстві, встановлена меморіальна дошка герою СРСР[2]. На географічному факультеті МДУ аудиторії № 1801 присвоєно ім'я професора Вольського[1]. Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
