Вольський Петро Дмитрович

Вольський Петро Дмитрович
Вольський Петро Дмитрович
Народження	18 травня 1925 (100 років) ; Чимкент, Сирдар'їнська область, Киргизька Автономна Соціалістична Радянська Республіка, РСФРР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Жанр	жанрове малярство і портрет
Навчання	Латвійська академія мистецтв (1956)
Вчитель	Яніс Тільбергс, Карліс Міесніекс і Арій Скрідеd
Діяльність	художник
Працівник	КЗ «ЗАОУМДТ ім. В.Г. Магара» ЗОР
Член	Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Петро Дмитрович Во́льський (нар. 18 травня 1925, Шимкент) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1960 року.

Біографія

Народився 18 травня 1925 року в місті Шимкенті (нині Казахстан). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Слави ІІІ ступеня (16 червня 1976), Вітчизняної війни І ступеня (21 лютого 1987)^[1].

З 1970 року обіймав посаду головного художника Запорізького музично-драматичного театру імені Миколи Щорса. Жив у Запоріжжі в будинку на вулиці Лермонтова, № 26 б, квартира № 67. Переїхав до Ялти, де жив у будинку на вулиці Бірюкова, № 30, квартира № 3^[2].

Працював у галузі станкового живопису (переважно у жанрах портрету і тематичної картини) і художньо-декоративного мистецтва.

«Бразильський скарб» М. Машаду (1971);
«А зорі тут тихі» Бориса Васильєва (1972);
«Третя патетична» Миколи Погодіна (1972, 3-я всесоюзна і 1-а республіканська премії);
«Ураган» Анатолія Софронова (1973);
«Дзвоніть та приїздіть» Анатолія Алексіна (1973);
«Учень чарівника» Ванди Жулкевської та Станіслава Бугайського (1973);
«Забути Герострата!» Григорія Горіна (1974);
«Її народження» А. Путінцева (1974);
«Без вини винні» Олександра Островського (1974);
«Для чого ти живеш?» Імрана Касумова та Гасана Сеїдбейлі (1974);
«Зачарований вітряк» Михайла Стельмаха (1975, Всесоюзна премія);
«Повість про вірність» Олексія Коломійця (1975);
«Безсмертя» Олександра Довженка (1976);
«Гарантія» Івана Рачади (1976).