Волянський Олекса Миколайович

Олекса Волянський
Олекса Волянський
Олекса Миколайович Волянський
Народився	7 жовтня 1862 ; Звиняч, Чортківський район, Україна
Помер	2 березня 1947 (84 роки) ; Соколівка, Косівський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Австро-Угорщина → ЗУНР → Польща → УРСР
Національність	українець
Діяльність	священник
Alma mater	Львівська духовна семінарія Святого Духа
Членство	Наукове товариство імені Шевченка і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Олекса Миколайович Волянський (7 жовтня 1862, Звиняч, Австро-Угорщина — 2 березня 1947, Соколівка, Станиславівська область) — український священник, етнограф, культурно-освітній діяч. Дійсний член НТШ (1905).

Життєпис

Олекса Волянський народився 7 жовтня 1862 року в селі Звинячі, нині Білобожницької громади Чортківського району Тернопільської области в родині о. Миколи Волянського та Павлини з Боровських^[1].

Закінчив Львівську духовну семінарію. Служив на парафіях у містечку Товсте (1887—1889, сотрудник, нині смт Чортківського району)^[2], м. Серет (1889—1893, адміністратор, нині Румунія)^[3], с. Криворівня (1893–1923, нині Верховинського району) та с. Соколівка (від 1923, нині Косівського району).

Голова читальні товариства «Просвіта» у Криворівні. Відомо, що о. Олекса Волянський допомагав Володимирові Шухевичу збирати матеріали для книжки про Гуцульщину. Мав велику бібліотеку та архів, які під час Першої світової війни спалили російські офіцери.

У його домі в Криворівні бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський^[1], Володимир Гнатюк, Гнат Хоткевич, Василь Стефаник^[1], Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Антін Крушельницький^[1], Іван Крип'якевич, Олександр Олесь, Марко Черемшина, Євген Тимченко, Іван Труш, Андрей Шептицький^[4], Григорій Хомишин^[1] та інші.

Листувався з І. Франком, В. Гнатюком, М. Коцюбинським. Залишив спогади про І. Франка, М. Коцюбинського та інших. Листи до В. Гнатюка зберігаються у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника.

Помер 2 березня 1947 року в Соколівці Косівського району, де й похований^[1].

Сім'я

1886 року одружився із Марією Бурачинською, дочкою священника о. Андрія Бурачинського з Криворівні^[1]. Мали троє дітей — Володимиру, Романа та Кекилію^[5].

Вшанування пам'яті

На фасадах храмів у Криворівні та Соколівці встановлені меморіальні таблиці на честь о. Олекси Волянського^[1].

З нагоди 155-ї річниці від народження Олекси Волянського^[1]:

2012 рік проголошений «Роком Олекси Волянського» в Івано-Франківській області;
за ініціативи ЕГО «Зелений Світ» на честь о. Волянського було посаджено карпатський тис у Звинячі Чортківського району, а також липи в Криворівні та Соколівці.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Олександр Степаненко (12 листопада 2017). Олекса Волянський: «Дати народу якісну освіту, а народ сам дасть собі раду!». Золота пектораль.
↑ Tluste // Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 217. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
↑ Seret // Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 194. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
↑ Галина Терещук (21 серпня 2012). Криворівня — село, що напуває спокоєм (фото, відео). Радіо Свобода.
↑ Ганна Пророчук (7 листопада 2023). Олекса Волянський — священик і громадсько-культурний діяч Гуцульщини. Гуцульський край.

Джерела

Арсенич, П. Волянський Олекса Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 330. — ISBN 966-528-197-6.
Панчук І., Федечко, М. Васенський Олекса // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 89. — ISBN 978-966-528-318-8.