Воронки (Вараський район)
Воронки́ — село в Україні, у Володимирецькій селищній громаді Вараського району Рівненської області. ГеографіяЛежить село за 34 км від райцентру, і за 4 км від залізничної станції «Воронки»[1]. Найближчі міста: Вараш (34.4км), Дубровиця (50.7км), Сарни (61.0км). Найближчий історично-культурний центр: місто Дубровиця на відстані 50.7 км і обласний центр Луцьк (117.6 км). Найближчі аеропорти: RWN - Міжнародний аеропорт Рівне (106,7 км), LWO — Міжнародний аеропорт Львів (294.8 км) і IFO — Міжнародний аеропорт Івано-Франківськ (309.3 км)[2]. НазваПро походження назви села старожили розповідають таку легенду: «Було це ще за часів Київської Русі. Орда монгола-татар наступала на Пінськ, але була розбита дубровицьким князем. Однак бей, на ім'я Ворон, що врятувався з рештками свого загону, лишився зимувати саме на території цього села. Кажуть, що відтоді воно й називається Воронками»[3]. ІсторіяПерша письмова згадка про село Воронки належить до 1629 року.[1]. На початку XVII ст. селом, як і всією Володимиреччиною, володіють князі Чорторийські. Потім вони продали ці землі мінському воєводі Каземиру Пацу за 400 тис. злотих[4]. А в першій половині XVII ст. ці землі переходять у власність князям Четвертинським. Під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648—1657 рр.) тутешнє населення брало участь у селянських заворушеннях[5]. А з утворенням Гетьманщини село входить до складу Волинського полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 р. село залишилось у складі Луцького повіту Волинського воєводства Речі Посполитої. За третім поділом Польщі 1795 року село відійшло до Російської Імперії. Перебувало, відповідно до нового адміністративно-територіального поділу, у складі Луцького повіту Володимирецької волості Волинської губернії[6]. 19 лютого 1861 р. в Російській імперії було підписано маніфест Олександра II про скасування кріпацтва. За «Загальним положенням про селян, що вийшли з кріпосної залежності» селяни ставали особисто вільними, вони мали право самостійно вирішувати свої сімейні й господарські справи[7]. Цього ж року місцеві селяни збунтувалися, відмовившись підписувати уставні грамоти[1]. В кінці ХІХ ст. в селі було 89 будинків і 649 жителів. До великої земельної власності належало 6259 десятин, якими володіла поміщиця Америса Бєлоусович[8]. 1888 року було збудовано Свято-Миколаївську церкву[9]. Давніше за церкву у селі є лише кладовище. Тут стоять витесаний грубий старовинний хрест і капличка. Зверху на її дашку є кований хрест із зображенням мусульманського півмісяця. Це пояснюється тим, що, коли на тутешні терени вторглися турки і татари, вони не змушували місцевих зрікатися віри за однієї умови — якщо вони визнають, що християнська віра є так би мовити, під мусульманською. Так виникли зображення півмісяців на хрестах. Схожі ковані хрести неодноразово знаходили під час розкопок, однак на капличках до наших днів вони не збереглися. Лише у Воронках. Через це науковці припускають, що та капличка — ще з докозацьких часів[10]. У роки Першої світової війни (1914—1918 рр.) воював у лавах Російської імператорської армії уродженець села Якубський Максим, який так і не повернувся з фронтових доріг[11]. У листопаді 1917 р., після розпаду Російської імперії, постала Українська Народна Республіка. У березні 1918 р. село увійшло до Луцького повіту Волинської землі[12]. З квітня по грудень 1918 р. село входить знову до Володимирецької волості Луцького повіту, але вже Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, який відновив царський адміністративний устрій[13].Жителі села комуністичних поглядів брали участь в Дубровицькому збройному повстанні (1918—1919 рр.)[1]. З грудня 1918 р. село повернулоя до складу відродженої УНР, яка вже підпорядковувалась Директорії. Війська останньої і надалі вели боротьбу за незалежність, але були розбиті більшовиками у квітні 1919 р[14]. В січні 1918 року село зайняли більшовики[1]. З вересня 1920 р. село, як і Західна Україна, згідно Варшавського договору, окуповане Польщею[5]. Такий стан справ надалі був закріплений, після перемоги польських військ, Ризьким договором (1921 р.). А село увійшло у 1920 р. до складу Поліського, а від 1931 р. — Волинського воєводства[15]. Дев'ятнадцять років чужоземного панування позначені поселенням на українських землях польських «осадників», політикою «пацифікації» українців, національними утисками та соціальним гнобленням і боротьбою. В 1936 році відбувається тримісячний селянський страйк[16]. 20 вересня 1939 року село, як і вся Західна Україна, було окуповане військами СРСР, а згодом увійшло до Володимирецького району Ровенської області УРСР[5]. Із входженням західноукраїнських земель до складу Радянської України у краї починаються процеси радянізації: встановлюється радянська влада, вивезено до Сибіру всіх польських осадників, починається колективізація[16]. 22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР, розпочалась Німецько-радянська війна. Від липня 1941 до січня 1944 село перебувало під німецько-нацистською окупацією[5] і увійшло до складу Сарненського ґебіту Генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна. Окупаційний «новий порядок» полягав у масовому знищенні євреїв, численних реквізиціях фуражу та продовольства, вивезенні молоді до рейху[16]. В ті важкі часи окупації сім'я Чугаїв врятувала єврейську родину Ховерсів[17]. 26 жовтня 1943 р. радянські партизани пограбували село[18]. На початку січня 1944 року село було захоплене частинами 1-го Українського фронту[5]. В роки Німецько-радянської війни (1941—1944 рр.) 121 житель села брав участь в бойових діях на боці комуністичного режиму. У боротьбі із загарбниками загинуло 58 жителів села. На їх честь радянською владою споруджено обеліск[1]. Брали участь жителі села і в боротьбі за незалежність в лавах ОУН. Так відомо, що у селі знаходився штаб районної організації ОУН, провідником був Андрій Муха. Військовий загін за чисельністю сягав 245 чоловік і був озброєний двома кулеметами[19]. В повоєнні часи в селі діяв радгосп «Зоря» тваринницько-льонарського напряму, за яким було закріплено 3 476 га землі, у тому числі 476 га орної. Працювали восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека та фельдшерсько-акушерський пункт[1]. РелігіяВ селі існує дві християнські громади, української православної церкви і християн віри євангельської. В церквах громад регулярно проводяться богослужіння. ,_%D1%81.%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%B8.jpg) Церква православної громади було збудована в 1888 році, з того часу у ній проводяться богослужіння. Церква євангельської громади була збудована на початку 1990-х років. У 2010 році було прийнято рішення розпочати будівництво нового храму для більшої кількості людей. Будівництво було завершене в 2015 році, в цьому ж році відбулось відкриття нового Дому молитви.  Сучасне селоЗ проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 р. розпочався сучасний період в історії цього населеного пункту. Зараз у селі працюють ДНЗ «Росинка», Воронківський НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів», будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення поштового зв'язку. Воронки є одним із важливих центрів зеленого туризму на Рівненщині. Тут розташована база відпочинку, яка приймає щороку багато туристів та відпочиваючих[20]. Також гостей приймає Агросадиба «Гостина». На футбольних матчах честь села захищає ФК «Зоря»[21]. 27 грудня 2015 р. у селі освячено новозбудований Дім молитви християн віри євангельської[22]. 2020 року жителі села розпочали оформлювати у свою власність землю що їм було видано відповідно до паїв після ліквідації колгоспу. Після десятків років земля знову повертається у приватну власність жителів села. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Володимирецької селищної громади[23]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Володимирецького району, село увійшло до складу Вараського району[24]. НаселенняЗа переписом населення 2001 року в селі мешкало 1550 осіб[25]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[26]:
Відомі земляки
Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
